Тепла водичка і гарний лісок

***
Віз їх у Волинську область чоловік старшої сестри Станіслава - Андрій в  бусику. Всю дорогу були Оксана з хлопцем поруч, їх ноги впирались один об одну, що їй не подобалось. Але ж їхало чимало людей та й ще речі всіх- відсунутись було нікуди. 
Сім'я хлопця наперед зняла приватний дерев'яний будиночок недалеко від хрінницького водосховища. Знаходились викрашені в блакитну фарбу будиночки в лісі, який в серпні буяв зеленню. Звідси було чути голоси чайок, лемент людей і звуки шуму листя, ударів хвиль водойми об піщаний пляж. Берег знаходився не дуже далеко від будиночка. В ньому були дві кімнати, кухня туалет і ванна. 

 Оскільки вони виїхали із рідного міста ще о 3 годині ночі, то приїхали до місця призначення якраз о 7 ранку. Поки розібрались - була вже 8.
Сестра хлопця Оксани, спала разом і чоловіком та братом в одній кімнаті, а сама дівчина поселилась із подругою і мамою Станіслава в іншій кімнаті. Хлопець подруги привіз невеличку палатку, в якій збирався ночувати. 
На дворику стояли мангал, на якому компанія вечірком збиралась смажити рибу, яку хотіли зловити на водоканалі. Чоловік Діани(сестри Станіслава) привіз надувного човна. Хлопці відправились рибалити, а дівчата- купатись, мама хлопця Оксани-лягла поспати після втомливої поїздки.
Тепла водичка ніжила тіло. Оксана одягла на свій купальник білу футболку із  зображенням гурту Лінкін Парк. В неї була чутлива біла шкіра, яка швидко згорала під яскравим денним світилом. Ніжний пісок під ногами лоскотав їх, сонце піднімалось все вище і вище, білосніжні маленькі хмаринки іноді пролітали над головами людей, деколи вони закривали сонце і тоді на все довкола опускалась тінь.
Оксана із Лесею і Діаною попливли далеко від берега, бо там було глибше, надувного човна з хлопцями не було видно.
-Як тут красиво і водичка просто пречудова.
-О так. - Відповіла подрузі Леся.- Давайте поплаваємо на спині.
-Давайте дівчата!- Сказала сестра хлопця.- Я то вже, мабуть попливу до берега, бо щось мене хилить в сон все більше. Будьте обережними!
-Будемо.Ми ще скупнемось трошки і теж прийдемо.-Відповіла їй Оксана.
Коли жінка відплила досить далеко від дівчат, подруга запитала Оксану.
- Ну як тобі вона? Видно втекла, бо засоромилась говорити із нами.
-В нас справді мало спільних тем для обговорення, але здається вона непогана. -Обоє дівчат дивились на жінку, що вже була на березі,одягала прості гумові босоніжки на ноги.
-А як тобі Станіслав без зайвого одягу?- Подруга усміхалась і підморгнула Оксані.
-Та нормально.- Зарум'янилась Оксана.
-Нормально- та він такий накачаний. В нього кубики є!Не те, що в мого. Може все ж передумаєш із ним розходитись?.- Легенько бризнула на подругу водою Леся.
- Зате в твого є...еее... О, є палатка! А мій же просто займається легкою атлетикою. І ні - не передумала.
-Ах бідний хлопець- мені його шкода!
- Думаю він гідним мати дівчину, яка його справді полюбить.
- Ясно! А що дарувати йому збираєшся завтра?
-Парфуми купила.- Відповіла Оксана подрузі.
-Ми то подаруємо гроші.
Дівчата знову попливли на глибину на спинах, коли втомились плавати - в чергове встали на пісок під водою, тільки їх груди в облиплих мокрих футболках визирали над водою. Мідне волосся Оксани стало від води майже чорним, воно прилипло до її шиї й спини. Веснянки обсипали лице, на якому світились сірі очі й рум'яніли пухкі губи.
-Знаєш Оксано, не рекомендую тобі завтра лишатись на довго на одинці зі Станіславом, а то він ще подумає, що ти хочеш подарувати йому "інший" подарунок.- Засміялась Леся.
-Ти збоченка Леся.-Відповіла подрузі Оксана, обприскуючи її водою.
Поки дівчата розпочали водну битку, то не помітили, як до них підпливла на синьому надувному матраці незнайомі хлопців. Були вони на вигляд старшими  і деякі із них явно були п'яні, ну або отримали тепловий удар і трошки хитались.
-Привіт дівчатка! Не заперечуєте, якщо ми до вас приєднаємось?
"Бляха- все було так класно, звідки з'явились ці хулігани."-Подумала Оксана, оглядаючи хлопців. Той, що говорив до них, був із довгим сірим волоссям, носом картоплею і хитрою усмішкою на лиці, однією рукою він тримався за край матраса, його тіло було майже повністю зануреним у воду, іншою рукою він допомагав матрацу підпливти ближче до дівчат. Інші хлопці сиділи на надувному "плоті".

Один із них привернув увагу Оксани. Він курив сигарету і примруженими очима дивися на дівчат. Чорне зачесане назад вологе волосся блистіло на сонці, по тілу хлопця стікали прозорі краплі води. А на грудях на одному із сосків був маленький непомітний пірсинг. А на шиї висіла прозора сумка, в якій було видно пачку із сигаретами та телефон. Хлопець пригладив вологе волосся і посміхнувся, помітивши як в дівчини відкрився рот від споглядання за красенем. Інші обоє хлопців були також чорнявими. Один із них лежав, а ще один також сидів і тримав в руці якийсь довгий листок, яким він прикривав голову від сонця. 
Оксана закрила рот, взявши себе в руки. Леся уже відповідала хлопцям:
-НІ, ми вже пливемо до берега. Нас чекають.
-Можемо підвести, якщо хочете.- Запропонував сіроволосий хлопець.
-Та ні ми сами. Попливли Оксано.- І дівчата почали мерщій пливти від нових незнайомих хлопців.
-А познайомитись?Ей, куди ви красуні?- Сіроволосий зухвалець почав вже пливти за дівчатами, але той, що курив сигару, зупинив його:
-Та залиш їх Вова. Що очі пропив, не бачиш - вони ще малявки. Ти їх лякаєш.
Сіроволосий відвів погляд від дівчат, що швидко маяли до берега, обернувся до друга:
-То і ми здається не старі поки!
Інший чорноволосий хлопець відповів другу:
-По розуму ти може і так, а от біологічно - ти для них майже дідусь.
-Скажеш таке, Борисе, я ж за тебе молодший.
-Та годі вже про цих кралечок-боягузок говорити,  вони вже далеко! Пливемо скоріше назад, там вже шашлик, що Олька із Марійкою маринували, нас зачекався. А треба ще в магаз збігати.
-Ну тоді зпригуйте сюди і допомагайте мені. Що позамовкали, мерщій - Вася і Борисе - так буде швидше.
Борис відразу плигнув в теплу воду і почав пхати їхній надувний плотик ззаду.
-Ок, заре, тільки мобілу скину..-Василь протягнув Богдану мобільний телефон.-На поклади у своє "сховище".
-Сто гривнів !- Пожартував, як завжди Бодя.
-Триста!-Відповів друг, сміючись.
Поки Вова і Вася і Борис виконували тяжку фізичну роботу - тягли друзів до їх місця житла, Богдан вдивлявся в постать дівчини, що так здивувалась від його вигляду. Він любив, коли на нього звертають увагу.
-Що сподобалась ця дітвора?- Запитав старшого брата Михайло, махаючи своїм віялом-листком і женучи на себе гаряче літнє повітря.
-Скоріше розвеселила. Мишки-норушки.
-Оо, точно схожі на них. А одна перелякана- Оксана здається, інша - войовнича. Були б по старшими можна було б приударити за ними, а то скучно дивитись як ці двоє зі своїми дівками либизаються.
-Не парся - тут дівчат багато, знайдуться і постарші кобилки.- Відповів старший брат Михайлу.
-Ей- Богдане. Давно по морді не отримував. Нічого дівчат так обзивати, не смій перед нашими знову налажати.- Вигукнув Василь.
-Та годі вже нагадувати. Можна  хоч тут розслабитись. "Бла-бла-бла.Не матюкайся, не кури біля дівчат."-Перекривив Василя і Вову Богдан,- Баришни бачте но. Дивіться - візьму байк і поїдугеть.
-Ахахах.Обіжака наш Бодя.Не дуйся.Пивка безалкогольного попити ми тобі дозволимо.- Засміявся Вова із Васею.
Тоді Богдан рибкою пірнув до хлопців і почав їх по черзі тягнути за ноги. Ті сміялись, верещали, як маленькі перелякані дівчатка.
-Ей, де той ненормальний. -Сказав Вася виринаючи із води й хапаючи повітря.
-Самі винні! - Промови брат Богдана, сміючись із хлопців і ховаючи власне лице від брисків води, що утворювали хлопці своїм велетенським листком.-Відгрібайте тепер!.