Хочеться бути такою як всі. Передісторія

Оксані  виповнилось 18 років, всі її подруги уже мали хлопців, деякі вже поміняли по пару штук. В повітрі пахло романтикою. По місту те і діло ходили молоді парочки. Тепер і юна дівчина могла похвастатись, що має хлопця. Йому було так само 18 років, він вчився теж в десятому класі, правда в іншій школі, в іншому районі та жив майже на іншому краї міста.
Познайомились вони в християнському таборі, що організовували баптисти безплатно на початку весни. Там виконуючи різні завдання і беручи участь в різноманітних конкурсах - вони здружились, дівчина насмілилась взяти його номер телефону. 
На дворі тоді був 2011 рік. З програвача для компакт-дисків дівчини часто тихо лунала пісня Пітбуля "Give Me Everything" чи "Back In Time", поки вона годинами говорила зі своїм  бойфрендом по телефону. Вони часто ходили по місту гуляючи. Разом відвідували щоп'ятничні вечори для молоді, які організовували теж баптисти в центрі міста у квартирі на останньому поверсі однієї із багатоповерхівок. Після цих вечорів, які завершувались інколи досить пізно, Станіслав проводив дівчину додому.
Оксана і досі пам'ятала одну із перших їх розмов по телефону. Вірніше одну з її частин.
-Ти знаєш, Оксано, що в мене взяла номер ще й Ірина, ота худа чорнява дівчина із 9 класу твоєї школи. Але в неї на жаль не такий оператор як в мене, тому телефонувати до неї мені було дуже дорого, і я спершу зателефонував тобі.
-Ааа, зрозуміло.- Відповіла вона. Звісно їй було неприємно чути таке від свого хлопця, Оксана відчула себе запасним варіантом і тоді швидко перевела тему розмови. 
Ще він соромився брати її за руку. А їй так хотілось гуляти за ручку по місту,як і всі парочки. В усьому іншому хлопець був ідеальним, вихованим, вчився нормально. Так, він як і вона, мав тільки кишенькові гроші, що виділяли їм на розваги батьки, які не були дуже заможними, тому вони не ходили в кафе. Але купити сік і булочку чи семьочкі і всістись на лавку біля магазину, весело поспілкуватись зі спільними друзями, вони могли. Станіслав навіть одного разу подарував Оксані букет польових квітів- їй було дуже приємно. Коли ще була школа, всі дуже дивувались,що заучку Оксану після уроків зустрічає хлопець. Її потім розпитували про нього дівчата із класу.
Станіслав дуже подобався батькам дівчини. Коли він приходив до дівчини додому, ті вгощали його чаями, розпитували про його сім'ю, плани на майбутнє,ніколи не сварились, якщо він проводив в домі Оксани по пів дня чи навіть лишався до пізна. Це теж неабияк напрягало дівчину, але вона соромилась попросити його йти додому. Дівчина також дуже подобалась рідні хлопця.
Не зважаючи на ці приємні та не дуже моменти, дівчина хотіла розійтись із парубком. Все через те, що ніяк не могла його полюбити. Ті не чисельні рази, як він її торкався - вона нічого не відчувала, їй відверто не подобалось із ним цілуватись. Душа до нього не лежала. 
Дівчина навіть повідомила батькам, що планує із ним розійтись.Ті почали її відмовляти, адже їм дуже подобався "господарський" хлопець. Оксана ж вирішила для себе - не може більше обманювати себе - потрібно розійтися із ним. Дівчина, уже б це зробила, але якраз в серпні в нього було день народження, йому виповнялось 19 років. Тому вона не хотіла виглядати жорстокою- він же не погана людина й Оксана не бажала йому псувати свято. То ж погодилась на іменини Станіслава, разом із його сім'єю: старшою сестрою і її чоловіком і мамою, поїхати в Волинську область на базу відпочинку в Хрінниках. 
Мама хлопця по телефону запевнила батьків Оксани - буде слідкувати, щоб молодь не натворила дурниць.Також із ними на відпочинок напросилась поїхати краща шкільна подруга дівчини - Леся зі своїм тодішнім хлопцем. 
Оксана купила в подарунок парфум, якій їй насправді не подобався, грошей на дорожчий просто не вистачало, продавщиця ж запевняла, що він файний - чоловікам подобається, та й юній дівчині було якось байдуже - їй же не доведеться його в майбутньому нюхати. Навряд же щось в її почуттях зміниться за три дні в Хрінниках.