5

Віталік відпочивав. Він лежав на дивані і читав якусь книжку. Він давно почав захоплюватися читанням. Ще будучи молодим хлопцем любив цю справу, залізти в бібліотеку і знайти собі якусь книгу, засісти аби його ніхто ніде не чув і не міг знайти і читати.

З часом це заняття довелося відкласти в довгий ящик. Дім, робота, діти, дружина і все таке. Але тепер, він може собі дозволити бодай в неділю годину посидіти за книгою. Краще ніж сидіти перед екраном з роззявленим ротом і ловити гав.

Віталій не злюбив новини. А ще раніше не любив спорт. І серіали. Тож єдиною його втіхою «на старість років», як він з усмішкою говорив, було читання. І воно відволікало його від багатьох речей.

Крізь читання Віталік чув як притишено з кимось говорила в своїй кімнаті Настя. вона щось комусь дуже настирливо пояснювала, щось доводила. Можливо, навіть і сварилася. Але наполовину шепотом. Тож почути про що мова, чоловік не міг. А підійти до дверей і підслухати, не було нахабства. Все ж таки доросла дочка. Як не як дівчина. І має свої секрети. А він буде лазити навкарачки аби потім що – показатися дурнем? Аж не смішно.

Хоча судячи з тону бесіди, розмова була не дуже приємна. Навіть дещо зла. Але з ким? Настя ж з усіма подружками добре живе. Вчиться добре. Навіть дуже добре. Тож хвилюватися нема чого.

Але щось таки кольнуло Віталіка збоку, як він чітко і виразно почув за стіною парочку дуже теплих слів. Це ж його донечка так когось «благословила». Он як. Потім настала тиша. А за якусь мить знову почулася розмова. Але вже не така бурна.

За кілька хвилин з кімнати вийшла Настя. вона пройшла, наче б то нічого не було. І на питання тата:

– З ким це ти так бурно говорила?

Почув лише заспокійливу відповідь:

– З подружою. Колишньою подружкою. Ніщо не вічне тату. Навіть любов. – і усміхнувшись дівчина пішла на кухню.

Лише у вечері Віталік дізнався тишком-нишком правду від Люди. Настю кинув хлопець. Це з ним вона так «активно спілкувалася». Ден, так його звали, просто відшив Настю ні з того ні з сього. Бо її одногрупниця Ліка виявилася кращою. Чи може багатшою. Чи може більш моднішою. Хто його там знає в чому суть.

– Але в домі жодних плачів, жодних істерик не було.

– Наталі щось сказала Насті і вони ходили гуляти. от і все. – відповіла Люда чоловікові. – А Влад сказав дівчатам ніде не рипатися і нічого не влаштовувати. Це я тобі по секрету. Аби ти зранку не подумав про щось випитувати.

– Добре. Не буду. – буркнув Віталік і заснув.