Літо в моїй пам'яті

8

– Ти просто занадто тоді перебрав. – усміхнувся Влад. – Дмитре, тобі краще з цим більше так не жартувати. От і все. Не знаю, що ти і кого там бачив але я був у себе в дома. Це може підтвердити навіть Ілона. Котра, до речі, по твоїй волі була в мене в гостях.

Дмитро мовчав. Отже, він помилився. Але якщо не він – то хто?

– Ти розчарований. Ну що ж, це цілком нормальна реакція на те, що ти почув зовсім інше аніж хотів. Але така правда. І я, як твій добрий знайомий, раджу тобі постаратися забути про все, що було. Більше того, тобі варто ще більше зосередитися на роботі і домашніх справах. Що ти, зрештою, правильно і зробиш. Але ти можеш більше.

Влад дивився на Дмитра з не прихованою насмішкою. Мовляв, що ж ти верзеш тут дурню. Ти сам докотився до такого стану, при якому бачать різні галюцинації. А тепер ще й шукаєш винного, хто тебе відправив бозна куди. Краще візьмися за голову, поки ще не пізно. Бачиш, чим все закінчилося. А могло було бути і гірше.

Ось що прочитав в очах Влада Дмитро. І йому, чомусь, стало страшно. Страх цей брався не зрозуміло звідки. Холодні очі Влада випромінювали щось таке таємниче, не зрозуміле, загадкове. Щось не підвладне осмисленню простого смертного.

Дмитро згадав цей погляд. Ще тоді, років чотири назад, коли Влад почав лише ставати таким яким є зараз. Коли Влад вперше заявив про себе як про нову особистість. О, той погляд він добре пригадував тепер. Такий же самий холодний і скритий.

Тоді, в одинадцятому класі, одна вчителька вирішила «зарубати» Влада на своєму предметі до решти і поставити йому нижчу оцінку аж він заслужив. Ну все як і завжди. Так вона вже робила з ним не один раз. Але того разу це було зроблено особливою жорстокістю. І ще й з оголошенням перед всіма, що мовляв, Влад найгірший учень і взагалі нездара цілої школи. Чому вона так відривалася на хлопцеві, Дмитро не знав. Але те, що не любила вона всіх, а Влада особливо – це був загальновідомий факт.

Хлопець тоді нічого не сказав. Лише подивився. Так подивився, що аж мороз по шкірі пішов у тих, хто це бачив. Але через два дні до школи навідалася КРУ. І хто би міг подумати, що у Новий рік школа входитиме з новим викладачем з того предмету. Що було далі Діма не знав. Як і не знав усіх подробиць тієї історії. Але подейкували, що наче б то, хтось щось комусь шепнув. Бо педагога поперли без «будьте здорові». Та ще й з таким дописом, що прийняти її в іншу школу ніхто не дуже хотів.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше