5

На тротуарі замаячила постать Ілони з каляскою. Все як і звичайно. Вона вийшла прогулятися з дитиною на свіжому повітрі. Влад лише краєчком ока глянув на «все це», поки машина повільно котилася вулицею.

«Щастя. А що таке щастя? – спитав себе Влад. – В чому його суть? Я маю все, що лише можу мати у свій час – хіба я щасливий? А вона? Хіба Ілона щаслива, обравши шлюб і сім’ю? Якщо так, то щось я не бачу щасливого виразу обличчя на фото. А мав би бути!»

Він нарешті приїхав під браму різного дому. Новий, двох поверховий дім, недавно добудований, вселяв в серце надію на майбутню стабільність. Це буде Владові. Син має лишатися біля батьків. Так обіцяв тато.

А от для Насті взяли план в іншому кінці міста. Там уже залили фундамент. Так що  з наступного року можна би було будувати. Але ж не вистачає грошей. Тато навіть хотів продати корів аби заплатити за навчання дочки. І лише вчасне втручання Влада залишило тварин і надалі мирно пастися і давати найкраще в усій окрузі молоко. Але таки коня довелося продати. І от цей, останній міст між минулим Влада і його майбутнім був розірваним назавжди.

Згодом знайшлася потрібна сума грошей. Тато перейшов на іншу роботу. І тут став краще заробляти. Так що тепер вони могли собі навіть позволити дещо більше аніж те, що планували.

І от він вдома. Але чи чекає його тут хтось? Чи варто було їхати сюди? Чи може краще було зостатися на всі вихідні там, в місті?!

Але питання було в іншому і хлопець це добре розумів. Влад вже давно себе почував зайвим тут. І лише Наталі, котра завжди була поруч, підтримувала його.

Дівчина вчилася на економічному. Їздила в інше місто на пари і поверталася назад додому. Але додому до Влада. Бо, як вона казала, «мій дім там де пахне тобою». І ці слова було сказано щиро.

Влад загнав машину на подвір’я а сам пішов до хати. В кухні біля плити щось чаклувала Наталі.

– А ось нарешті і ти приїхав! – сказала вона, перш ніж Влад встиг роззявити рота.

Вона на перед все знала. Як завжди. Наталі знає наперед, коли має появитися Влад. Вона ніби відчуває його на відстані. І як завжди вона його чекає.