Літо в моїй пам'яті

3

Так, багато змінилося за ці три роки. Віталік, тато Влада, став здоровим в якийсь чудесний спосіб. Саме так, в чудесний. Бо тієї весни, коли всі рахували, що він вже от-от, Віталік здав знову аналізи. І о диво, він здоровий. Трохи більше ніж за пів року все кардинально змінилося. Прекрасно, чи не так?

Тепер він спокійно міг працювати і вдома і на роботі. І ніяких проблем. Не треба нічим перейматися. Бо всі доктори запевнили, що Віталій абсолютно здоровий. Що ж, диво таки сталося. І слава богу.

Всі і родині були тому раді. Один лише Влад був до всього індиферентний. Але на то ніхто не звертав ніякої уваги. Мовляв, хлопчина і так багато пережив. Він же готувався стати главою сім’ї, відмовитися від своєї мрії про університет. Так, що нічого дивного, що він був морально виснажений тим всім переживанням, які тримали їх весь той час. Але чи так це?

Влад криво усміхнувся. Він бо знав іншу історію. І знав справжню причину чому все так відбувається. І це його не тішило зовсім. Але про це він, звісно що, нікому ніколи не скаже.

Тільки Наталі знала всю правду. Але вона інша. Вона як і він. Вона така ж сама. Тому боятися нема чого. крім того, саме коловорот всіх цих подій звів їх тоді до купи. І тепер продовжує тримати разом обох в обіймах одне одного.

Влад вже був близько дому. Але він вирішив зробити коло і об’їхати іншою дорогою. Аби побути сам на сам із собою.

Він знову згадав Ілону. Після тієї розмови вони вже майже не бачилися і не спілкувалися. Дівчина і справді почала зустрічатися з Дімою. І от вони вже рік як одружені. Щаслива молода пара. І знову зла усмішка скривила лице Влада. Щаслива молода пара. Аякже! Вероніка його дитина а не Дмитра.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше