Літо в моїй пам'яті

Глава 1

– Дуже добре,Владику! Дуже добре! Ти молодець! Я радий, що ми тобі дали цю роботу!

– Це я вам дякую, отче, що довірили мені дану справу! – хлопець з холодною усмішкою, як і належить діловим людям вийшов з кабінету.

Три роки минуло з того часу, як молодий Влад Білохмарський переступив поріг цього закладу. Всього два роки. І ось він – результат. Він, ще студент, уже має роботу. І то яку. Влад є референтом зі зв’язків. А по суті виконує обов’язки адміністратора і секретаря ректора. І це ось уже як два роки.

А місяць тому він отримав подарунок на день народження – власний кабінет. Не погано для студента. Ну і це ще далеко не все.

У дворі, в гаражі, стоїть його власний автомобіль. Не «ленд крузер» звичайно. Але цілком нормальна машина. Адже, йому конче потрібно для роботи. Інакше і бути не може.

І ні, він не взяв ні копійки від батьків. У них же ж є ще сестра, котру треба вчити, одягати, будувати. Він купив собі сам.

Справа в тому, що вже два роки як Влад дає приватні уроки. Веде і онлайн і так. Тай ніде не виходить цілими днями «зі свого кабінету». Тож копійка до копійки – тай зібралося на сорок перший. А що, теж машина. Правда багато витрачається палива. Ну але то вже питання інше. Головне, що він тепер на колесах.

А ще Влад подав на розгляд кілька проектів у міжнародній компанії. І якщо бодай щось з того буде, то він обов’язково отримає свою винагороду. А як інакше гроші добути чесним шляхом.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше