8

Ілона вирішила не чекати, поки її попросять на вихід і зробити крок першою. Вона вже почала натякати Владові, що мовляв, знає про його дружбу з Наталі. Але той дивився на дівчину здивованими очима. І лише сказав, що це правда. А чого вона чекала? Що він буде бігти і виправдовуватися? Чи може стане заперечувати очевидний факт? Ні, він нічого з цього не зробив. І це злило.

Злило, бо вона не могла повірити, що це не зрада. Хоча. Хоча це як з якого боку подивитися. Адже, Влад був чесним. І ця дружба з Наталі не несла в собі абсолютно нічого такого від слова зовсім. Але повірити в це Ілоні було майже не можливо.

Втім, можливо, вона і не хотіла вірити. Бо боялася. Боялася тих змін, котрі відбувалися з Владом. Того, що він зможе стати набагато розумнішим, набагато красивішим, набагато привабливішим. І що тоді вона зможе? Адже вона проста дівчина. І змінювати свій образ вона не дуже хоче. Поринути з головою в щось не знане – для чого? Краще стабільність. Яка не є але є. Аніж мрії, ілюзії, фантазії, навчання. І ніякого світла в кінці цього тунелю.

Крім того, Влад хотів стаціонарно вчитися. А це означало – п’ять років порожніх стосунків. А якщо він потім передумає? Або ще щось станеться? Ну але такий аргумент – не аргумент. І дівчина сама добре це розуміла. Але було але. І цим але була недовіра.

Стара, древня як світ, супутниця розбрату і сварок, недовіра завжди була на першому місці, коли йшла мова про стосунки. І це не просто пафосні слова. Це факт. А факт, як ми знаємо, річ вперта.

Так от, недовіри в Ілони було причин більше ніж досить. І вона ними скористалася. Можна по різному це сприймати. Можна винуватити Влада в усьому. Можна винуватити і саму Ілону. Можна займатися пошуком винних. Але це вже нічого б не змінило. Тому, те, що Ілона вирішила – було її кроком. Добрим чи поганим, покаже час. Але зараз це було для неї найкращим.

Втім, не можна бути таким однобічним. Тай сама дівчина була не зі списку святих. Ілона фліртувала на ліво і на право. Для неї це не означало абсолютно нічого. А от для Влада це була повна катастрофа. Він ревнував. Мовчав. Але в середині щось кусало. І все це було ще за довго до того моменту, як в їхньому класі появилася Наталі. І навіть розмови з сестрою не змінили його ставлення до певних речей.

Але це було лише початком. Але розмова одного дня поставила крапку над усіма «і».