4

Ілона зауважила одну дуже цікаву річ – останнім часом Влад ніколи не сміявся. Майже ніколи. Ну, булим моменти, коли він усміхався десь собі під ніс. Але не більше.

Невже йому зовсім не ці з чого не смішно? Чи може йому не цікаво? Але на всі такі питання хлопець відповідав, що почувається прекрасно. І змінював тему. Одного разу Ілона завела розмову і спитала, чому він так змінюється на очах.

– Я деколи тебе не впізнаю! – сказала дівчина. – Ти дуже різко змінюєшся. Що відбувається?

– Все добре! – спокійно відповів Влад.

Але саме в цей момент Ілона побачила якусь невідому, не зрозумілу, хижу іскру в його очах. І їй стало дещо не по собі. Що це було – сказати було важко. Але це щось змусило переглянути дівчину всю їхню історію відносин.

– Знаєш, я перестаю тебе впізнавати. – сказала Ілона – Раніше ти таким не був.

– Таким – це яким? Вигідним? Гарним, чемним хлопчиком об якого можна було витерти ноги? Ти це мала на увазі? Ти дивуєшся тому, як я поставив на місце кількох «наших друзів»!? Звісно, дивуєшся. Бо Владик би так ніколи не поступив, при всіх обламати наглого синка. А між тим, дивуватися нема чому. Я росту, кохана. Росту, розумієш. І я не хочу аби мене рахували дурнем.

Так, він правий. Він мужчина і має тримати власні кордони на замку. Але ж Діма був його однокласником. І так перед всіма вичитати хлопця – було зовсім не схожим на Влада, того Влада, якого вона всі ці роки знала.

Одного боку – Ілоні було приємно, що її хлопець не ганчірка. Він нарешті виріс, змужнів, відкрив рот. І це прекрасно. Адже, це так і має бути. А з іншого – її лякала така дика енергія, котра з’явилася в ньому ні звідки. Тепер він ставить питання до «друзів». А що як завтра він поставить подібне питання до неї? А питання, поставлене Дмитру, було наступним – «а який ти мені друг?».

Воно було логічним. Бо Дімка, як і більшість багатих дітей, був хлопчик балуваний. Він рахував, що може себе поводити з усіма решту як хоче. От тільки час почав змінюватися. А він це ніяк не встиг вловити.

Сам по собі він не був аж таким дуже поганим. Однак, любив підсміятися, жорстоко пожартувати, цинічно, якщо можна так сказати. З Владом їх поєднувало те, що вони вчилися від першого класу разом, дружили. Але настав день, коди цій дружбі прийшов кінець.