8

Всі погані думки відпустили Людмилу, коли через три тижні її дорогий сни вернувся зі школи з кількома грамотами і похвальним листом. Отже, все в порядку. Навіть більше – він отримав перемоги на кількох олімпіадах. Але результати прийшли лише тепер. Тобто спочатку були оголошені інші переможці. Але з якогось дива ті, хто перевіряв ще раз переглянули свої оцінки і дійшли висновку, що вони помилилися. І от він уже переможець третього етапу. Таке життя.

Це звісно, добре. Навіть дуже. І то навіть дуже. Хоча і без цих паперів вона тішиться своїм сином. І байдуже виграв він цей етап чи ні.

Всі були раді за сина, за брата. Це був прорив. Бо до того часу йому таке не вдавалося. Навіть попри те, що хлопець він був здібний і розумний. Ну але видно, що аж тепер його гідно оцінили. От і все.

Не задоволеним залишився лише один Влад. Він дивився на це, як «на малу копійку». Подумаєш, зібрав три чи чотири грамоти і якийсь похвальний лист. І що дальше? На золоту медаль він все одно не претендує. Тож радості від цього було не так вже й багато.

Хлопець просто поставив принесене у своїй кімнаті на видному місці. От і все. цього мало. Йому цього мало.

Що з тих паперів? Колись він би руку поцілував директорові за таке вручення. Але не нині. Нині він на це дивився як на мізер. Він може більше. Він хоче більше. Він отримає більше. В любий спосіб. Любим шляхом. Головне результат. А мета оправдовує засоби.

Від таких думок Влад аж сіпнуся. Що ж це він таке думає. Невже він такий став голодний до того. І головне, від коли? Але бажання все більше поглинали голову хлопця. І він все більше дивився на все зовсім іншими очима.

Тепер перед собою він бачив довкола різні можливості. Його розпирав дивний, диявольський азарт. Він хотів завоювати світ. Мати більше. Могти більше. Хотіти більше. Всього більше і більше. І ніколи ні перед чим не зупинятися.

Влад сів на диван. Він оглянув кімнату. Все було так як і весь час до цього моменту. Все стояло на своєму місці. Нічого нікуди не пересовувалося ніколи.

«Треба все міняти! – подумав хлопець. – Але для того потрібні гроші!? Звідки я їх візьму?»

І раптом наче інша думка, наче чужий голос в його голові відповів: «Що ж, гроші будуть! Все буде! Ти ж обраний!»

Влад криво усміхнувся. Так, він обраний. Він може все.