4

Кажуть, що певні обставини заставляють людину дивитися інакше на речі, інакше сприймати все довкола, переглянути свою ієрархію цінностей, а також своє ставлення до інших, особливо найдорожчих людей.

Віталік став навіть більше проявляти турботу до своїх дітей аніж це було до. Тепер він шукав час аби якомога більше побути дома, з дружиною, з дітьми. Іноді ходив з ними гуляти, чого ніколи не було раніше. Словом, він наче надолужував те, що опускав всі ці роки, поки був здоровий.

Влад першим догадався, що справи в тата не дуже. Він нічого не говорив сестрі. Лише, коли та щось не дуже хотіла, казав, що це конче, бо це порадує тата. Дівчина знала, що розпитати брата, це все одно, що заставити говорити німого. Ніякої реакції. А якщо буде на те потреба. То він сам все пояснить.

Але Влад нічого не пояснював. Він лише казав не перечити татові. І більше старатися помагати в роботі і поводитися так, аби якомога менше засмучувати його чи маму. З чим то було пов’язано, він не казав.

– Скажи, з чим це пов’язано? – спитала одного разу Настя.

– Яка тобі різниця? – відповів питанням на питання брат. – Просто будь хорошою дочкою. От і все. А хіба не можна просто так? Аби батькам було приємно!

Дівчина кивнула головою в знак згоди. А що тут скажеш. Він правий. Він завжди правий. І завжди знає, як краще. Він старший. І він її брат. не просто на папері. Не просто для галочки. Не просто на словах. Він її брат в усьому. І її кращий друг.

Влад для неї ідеал хлопця. От якого вона буде колись собі шукати друга для життя – такого як її брат: чесного, щирого, простого, розумного, вірного. Такого, який не здає, не лишає в складну хвилину, не обманює.

Настя любила свого Влада. І повністю вірила йому. Бо він її брат. Справжній, єдиний рідний брат.

Настя сіла на край дивана. Вона пригадала собі, як одного разу сказала Владові, що її переслідує один хлопець. Вона назвала ім’я нещасного і розповіла, що той постійно її переслідує.

– Розумієш, він мені не подобається зовсім. Він вульгарно говорить, курить, бреше, веде себе зверхньо. Я йому сказала про це. Але він далі не дає спокою.

Влад не сказав ні слова. Він мовчки вислухав все, навіть не повівши бровою. А тоді сказав:

– Покажеш мені його завтра.

І це було не запитання. Це було твердження. А назавтра, коли хлопець побачив невдалого залицяльника сестри, то аж присів від злості. Виявилося, що цей персонаж давно попав був у поле його зору. Він був буде образив Влада. Але тоді він був сильнішим. Тай компанія була його була поруч. Але нині вітер віяв інакше.

Тому, на наступний день Влада викликали до директора на розбори. А ще на наступний день викликали до школи маму. Ситуація була не дуже. Але ніхто так і не дізнався справжню причину всього. А наглий синочок дорогих батьків отримав «гарний урок хороших манер».