Глава 5

А поки Віталік з Людмилою поверталися з відпочинку, Влад працював біля бабуся з дідом а сестра була з Ніною, сестрою Віталія в столиці – Олена дізналася про свого Романа зовсім не приємну річ.

Як виявилося, її благовірний таки зумів зробити ноги і на боці бути батьком гарненької дитини. Від такого жінка була зовсім не в захваті. Ніхто ні про яку компенсацію не говорив. Тай сама мама дитини не ставила претензій. Це сказала випадково одна добра на язик тітонька. Мовляв, не дуже тішся своїм мужем, бо він не такий вже й святий, як ти собі думаєш. І розповіла що і як.

Олена не була гарячою на розправу жінкою. Але навіть і її такий сюрприз вивів з рівноваги. Чоловіка вдома не було, аби відразу вирішити ситуацію по живому. Тож, думки мало-по-мало почали гнітити її з середини.

«А що, якщо стара відьма бреше? – питала себе жінка. – Вона заздрісна страшенно. І всі це знають. А що як вона наговорює на мого аби таким чином посіяти розлад в родині. Бо ж як не як а ми таки собі спокійно живемо на фоні того, що твориться довкола. Ну а її дочка теж колись була не проти зустрічатися з Романом. Але він її відкинув. Це я все знаю. І як вона через вікно лізла до нього теж знаю. Сам розказував. Він її не міг терпіти. Не те щоб любив. Тай дитину вона мала швидше ніж я Стаса. Тож, якщо би були претензії (ну а їх бути не могло) – то були б задовго до. А чого ж тоді тепер щось піднімати? Ні, щось тут не так! хоче аби ми так само гризлися з Романом як її Оксана зі своїм Ігорем. Пияк послідній. А хто його таким зробив? Хіба не вона? Хто дозволяв, не вона?

Роман теж хотів. Але ж я заборонила про таке навіть думати. Тай мама в нього, слава богу розумна жінка, підтримала мене в кожному слові. І це діло справили. Вдома в нас ніяких більше напитків.

А вони самі собі винні. Навіщо було давати йому повід. А повід у них завжди був. От тепер і біда в хаті. Відносини – це процес всього життя. А не кількох слів у РАГСі.»

З одного боку Олена все це сприймала включно як наклеп. Бо ж і сама собі вже довела попередньо, що такого бути не може. А з іншого – звичайна жіноча проблема, нема с ким ото все обговорити. А говорити – то конче. І нема ради. Аж язик чешеться.

Але вона стримувала себе аби ніде нічим не видати перед іншими. Навіть перед мамою. Але чи на довго стане? От коли би лише Люда приїхала. Вона вже вчора говорила потай по телефону. Сказала, що хоче про дещо поговорити. Точніше розпитати. Чи не розкрутила вона свого Віталіка там часом.