7

А між тим час спливав. Другий місяць літа доходив до кінця. Лишався лише місяць часу для відпочинку.

Серпень був місяцем відпусток. І майже всі його чекали, як манну з неба. І не тому, що планували підправити своє самопочуття. А тому, що підходив час збирати урожай. Це була третя свята справа, опісля весняного садження і літнього сапання.

Крім того, впоравшись з городом вкінці серпня можна було не боятися, що з вересня підуть дощі, і тоді за допомогою нецензурних слів і в куфайках збирати ту ж саму картоплю.

Ну і звісно, з вересня починається школа. Тож краще мати чистий місяць, особливо старшим класам. Бо екзаменів вкінці ще ніхто не відміняв.

Влад цього року міг розслабитися. Свої екзамени він здав. А нові аж після одинадцятого. Тож цей рік не обіцяє бути занадто важким.

Тай Насті теж ще рік до «п’ятихвилинного прозору», як називали випускники процес складання іспитів. А там далі… А от що там далі, то ще не відомо. Зовсім не відомо. І не треба забігати в перед. Звісно, бажання уже якісь свої є. Але то ще так, чисто дитячі мрії, фантазії.

Влад наприклад хоче поступати на біологічний. Або в медичний інститут. А Настя хоче бути вчителем. А краще викладачем. Це її пристрасть, щось комусь пояснювати з предметів.

Одного, сонячного ранку Віталік довго не хотів вставати. Не хотів. А може і не міг. Все-таки хвороба не футболка – на ніч її не скинеш. Він довго лежав і думав. От він їздив з малим на море. Довго були. Відпочили. А може варто десь з дружиною ще поїхати. Хто знає як далі піде.

Такою думкою він, вставши, поділився з Людмилою, котра готувала на кухні сніданок.

– Віталік, ти що! А гроші!

Так, одвічне питання. Але для нього вони вже виглядали зовсім іншим чином аніж раніше.

– Та не переживай, – сказав він дружині, – бодай на кілька днів поїдемо в гори. Там в мого друга є дача. Він завжди просив. А я все не мав як. От і поїхали б.

Довго він вмовляв Людмилу. Але вмовив. Хоча про свою хворобу промовчав.

– Добре, три-чотири дні. І не більше – сказала врешті-решт жінка.

Прекрасно. Їм і цього буде достатньо.