4

Сестра Ніна після одруження перебралася до області. А два роки тому і до столиці. Тому вона мало брала участі у тому, що творилося в селі. Тай не цікаво їй то було.

До батьків приїжджала, відвідувала. Навіть обіцяла забрати до себе, як вже будуть дуже старі. Іноді заїжджала до Віталіка. Але з Олегом навіть бачитися не хотіла. І не так з самим Олегом, як з його доброю дружинонькою.

– Ні! – рішуче сказала Ніна, коли мати хотіла аби та приїхала до них на свята як буде Олег зі своїми. – Ми з Альберто не можемо приїхати. А коли будемо, ще не знаю. Вас ми обов’язково відвідаємо. Олег, якщо хоче бачитися з сестрою, хай сам прийде. Але краще аби не приходив.

Не злюбила Ніна братову дружину з першого дня. І не просто так. Мала на то свої причини. І підозри. Якось вона прямо так і сказала про це Віталікові:

– Причарувала нашого Олега та зараза! І не смійся дуже. Бо Марія – зла людина, не добра. Думаєш, чому я так не хочу аби вона нас з чоловіком бачила? Бо вона заздрісна. Це ми бачили по її очах, як приїхали на новій машині. В неї аж руки сіпалися. А потім, через місяць Альберто зробив аварію біля Познані.

Чоловік Ніни був італійцем. Вони познайомилися як вона закінчувала Університет. Тоді молода, гарна дівчина зі знаннями мови і високими відгуками від викладачів виграла поїздку закордон на стажування. Там і знайшлися їхні долі.

Він був вдівцем, старшим. Але це не завадило їм порозумітися і в подальшому спланувати спільне життя. Альберто був бравим італьським сеньйором,  трохи сивуватим уже, трохи повнуватим через роки, але ще доволі імпозантним мужчиною, який мав свій інтерес у столиці.

Всіх подробиць Ніна не розповідала. Тай Віталік ніколи не мав звички щось випитувати. Тому вони завжди добре лагодили. Сестра довіряла йому. «Бо іншого нікого рідного нема в мене» – казала вона не раз.

І тепер, коли він сказав, що має проблеми зі здоров’ям, Ніна відразу наказала їхати на море відпочити. Справи у них з чоловіком ідуть добре, тож вона може зробити братові маленький подарунок.