3

Він навіть встиг примиритися зі своїм братом. В тім, це непорозуміння виникло не з його вини. Виною була братова дружина Марія.

Окрім Віталіка, було ще двоє дітей: Олег і Ніна. Олег був старший на три роки. Але не таким красивим к Віталік. І не таким розумним. А ще вульгарним і навіть дещо грубим. Тож попитом серед дівчат користувався. На відміну від Віталіка, котрий завжди і виглядав як належить і культурним був, вихованим, ввічливим а разом із тим і робо тяжчий. Тож і не дивно, що не одна мама казала своїй любій дочечці аби та таки звернула увагу на молодшого Білохмарського.

Марія була одна із тих, котрі за намовою мамусі починали клеїтися до Віталіка. Хлопець цього ніяк не хотів. Йому було огидно таке ставлення до себе, як до якогось експоната. Тому на увагу дівчини не дуже відповідав. Не дуже, означає зовсім ніяк.

Крім того, Марійка була далеко не його ідеал. І якщо по правді порівняти її з Людою, то остання виграє з великим відривом.

Віталік був чесним, то брехати дівчині не став. Він був для неї хороший другом. Але переходити границі дружби не хотів. Тому і сказав правду, що вона не в його стилі. І що їм краще буде залишитися добрими знайомими аніж якийсь зустрічатися і розбігтися ворогами на віки.

Дівка сприйняла його слова спокійно. Але в душі своєї егоїстичної натури обіцяла йому відімстити. Яким чином вона ще не знала. Але те, що це зробить – то була гарантія.

Після того минуло багато часу, перш ніж вона пов’язала своє життя з довгов’язим Олегом. Той вже був досить дорослим парубком і не мав подруги. А в селі це діло мало негативний відтінок.

Отож, після недовгих розмов Олег і Марія стали на рушник щастя і почали будувати нову обитель радості, щастя і сімейного затишку. Швидше за все, це був перший раунд помсти.

А далі все почало лише набирати все більші обороти. Колись добрий брат, став огризатися, шукати ключки аби посваритися. І так з часом виїв Віталіка від батьків. Дійшло до того, що Віталік навіть не хотів їхати до своїх. Лише до батьків, так як Олег зі своєю благовірною дуже скоро перейшли у своє власне помешкання на другому кінці села.

Далі почалися, старі, класичні, одвічні сварки за батьківське майно. Ще тато з мамою були живі-здорові а Олег вже почав під’юджувати їх аби вони потай переписали йому свою хату і поле.

Звісно, хата в селі нижче цінилася аніж в місті. Але добротна господарка, з усіма добудовами, садом, городом – мала свою цінність. Тай поля там було близько трьох з гаком гектарів колишнього паю. Не такий вже й малий кусок аби все в одні руки.