9

Ілона ні з ким про це не хотіла (тай не могла) говорити. Лише з Владом. Той уважно слухав дівчину. Треба сказати, що слухати він таки вмів. У свої шістнадцять він краще вмів це робити аніж дехто в сорок.

Ілона розповіла йому геть усе. Хоча і бачила, що він з нею ніколи не був таким відкритим. Можливо, іншим разом вона би стрималася. Але сьогодні її накрило. І треба було виговоритися. А разом із тим, щоби все це ніде не сплило. Розмова має бути мертвою. І лише одна людина гарантувала це – Влад.

– Знаєш, я була шокована тим. – сказала вкінці дівчина. – Ну як так? Адже, у них все було так гарно: величезний будинок, новенька іномарка, відпочинок кожного року закордоном. А виявляється, що все це…

– Саме це і вбиває. – відповів хлопець, наче закінчив обірвану фразу. – А звідки в них були такі гроші? Думаєш, вони так картоплі насадилися і накопалися як ми? Звідки такі статки? Думаєш, вони чесним способом приходять? Ці гроші були брудні. Всі ці контори, крадуть в людей їх.

Він говорив те, що знав від самого малечку. Те, що чув вдома. І це була істина, яку ніхто не оспорював. Бо всі знали, що це факт.

Малий Влад, від малечку мав антипатію до всякого роду «шахрайств», як це називала його бабуся. Як і до тих, хто їх чинив. Вона не раз говорила йому:

– Синку, ти маєш вміти робити щось. Аби не бути таким як ті шахраї, що наживаються на людському. І не дивися, що вони нині мають. А завтра того не стане. І ще віддадуть і те, що мають. Бо за всю неправду в цьому житті треба буде заплатити.

От поглянь, ми прості люди, маємо те, що заробили чесно рукам. Тому наші руки чисті. Якщо хтось може – то заробляє розумом. Але чесно. Щось придумав, якийсь винахід. Чи щось таке аби полегшити людям життя. Або дав людям якесь мудре роз’яснення чи пораду. Або вміє підняти іншим настрій. Або наприклад, добрий музикант, який змушує забути всі клопоти і на мить залишити їх десь поза увагою. Тоді так. Такі таланти дає людині Бог. Але хоче аби вона направляла їх на добро. А не на власну вигоду і шкоду іншим.

І от зараз, сидячи тут на березі річки, він повністю повторив ту науку, яку завчив від своїх домашніх.

– Мені шкода, що твій дядько так пішов. – по якійсь хвилині додав хлопець. – Йому було треба піти звідти. Був би був живий.

– Ти знаєш, мама також так каже. Каже, що йому треба було розійтися з жінкою і знайти другу.

– Значить твоя мама – розумна жінка. – підсумував Влад.