8

Наступний тиждень приніс певні зміни в їхньому житті. Тато Ілони поїхав на роботу. І цього разу була Чехія. Тому повернеться він не скоро. Стас мав роботу. Мама також. Всі були зайняті. Одна лише Ілона мала хатню роботу виконувати.

Але посеред тижня подзвонили, що помер мамин рідний брат – Орест. Він жив в іншому місті, мав сім’ю, дружину, гарну роботу. Аж раптом ні з того ні з сього вранці не прокинувся.

Ну ні з того ні з сього просто так не буває. Але що вже зараз трясти старе.

Жили вони з дружиною не дуже. Бо Алла Леопольдівна, дочка банкіра, хоча і була забезпечена, все мала претензії. Це і ви позначалося на здоров’ї її благовірного. А часті скандали в дома не раз переростали в вируючі пристрасті, після яких Орест ліз до бару в своєму кабінеті. А потім звідти викидав порожні ємкості від різного роду зелено-змієвого поріддя.

Само зрозуміло, що так тривати довго не могло. І от одного, не дуже доброго дня, швидше за все, від великої кількості влитої в себе градусної отрути пан Орест зранку вже не встав. А коли помацали його за руку, то зрозуміли, що він лежить в одній, не дуже природній позі не просто так а тому, що протягнув ноги.

Звісно, все це замовчувалося. Але вдома всі все знали. І тому в розмові між собою бабуся з мамою називали речі своїми іменами.

– От і довела його та відьма! – говорила Олена, мама Ілони, тяжко зітхаючи. – А я казала, що йому треба було розвестися з нею! Говорила. Вона його в гріб і засунула. Ну та а що, не було нормальних жінок. Нащо йому було того!?

Що означало «нащо йому було того» Ілона не зрозуміла. Але догадувалася, що мова йшла про гроші. Великі гроші.

– Ну та в них були діти. – крізь сльози говорила бабуся. – Не міг же він просто так взяти і розійтися. Ти і сама знаєш.

– Знаю. Бо не послухав мене. – продовжувала Олена. – Ах, Орест, Орест і чого ж то він мене не послухав тоді. Та ж ти і сама знаєш, яка та ціла Алка була. Звідки в неї дитина? Найшли дурного! Грошей пообіцяли, життя яскравого, легкого. Аби скрити своє.

Ілона вперше стикнулася з таким. І вперше їй була страшна не сама смерть дядька, а життя, яке передувало їй. Трагедія долі, яка так обірвалася. Трагедія людини, яка сама вибрала такий відхід, таке беззмістовне, жалюгідне, зі слів мами, життя і таку паскудну смерть.