7

Ще не було і першої години, як Ілона була вже в дома, в ліжку. Спокій. Її огортав спокій. Бо на відміну від Андрія – Влад не проявляв ніяких надмірних зацікавлень. Все настільки невинно-стримано, що дівчина аж забулася.

Вона не могла заснути. Аналіз в голові робився сам. Перед очима минали хвилини їхньої зустрічі. І це були чомусь найщасливішими в її житті.

А ще, Влад багато чого розповів. Він розповідав їй цікаві історії. Можливо вигадані ним. Але такі реальні. І такі змістовні. І разом із тим жодного слова про себе. Так наче вони ділові партнери, які зустрілися аби обговорити деякі нюанси спільного проекту. Або старі добрі знайомі, котрі зустрілися після багатьох років розлуки.

Однак, була цікава деталь. Коли Ілона розповіла, що її мама знала йог тата, Влад на якусь мить замовк. Наче щось довго обдумував. А тоді сказав, що це пусте. Можливо, він знає більше. Або не хотів псувати їй настрій.

Втім, яке це мало значення. Сьогодні вона побачила його іншим. Не того Влада, котрого бачила все літо. Якогось іншого. Кращого, чи що. А може то просто так здавалося.

Ілона лежала і слухала. Навколо була повна тиша. Влад казав, що це найкращий у світі звук – звук тиші. І що цей звук найбільше заворожує і найбільше дає знань людині. Звісно, якщо вміти слухати.

І вона слухала. Але нічого не чула. Тиша їй нічого не говорила. Була лише німота. А може навпаки – говорила, лише дівчина не вміла слухати. Можливо і так. Але як би там не було. В той вечір Ілона нічого не почула.