2

– Він надто м’який. – сказала Анжела, коли Ілона почала говорити про Влада. – Ну хлопець він класний, хороший, чемний. Але надто затиснутий. Цей ні на дискотеку з тобою не піде, ні на танець не запросить, ні в кафе з ним. Сумно. А от Костя – то хлопець що треба!

– Ага, сигарети крав у тата ще в четвертому класі. – іронізувала Валя. – А ще гуляє всю ніч бозна де. Приходить під ранок. І весь день з нього ніякої роботи.

Валя була сусідка Кості, тому як ніхто інший знала що і як. А поза як її цікавість була завжди вище норми, то все, що творилося навколо мусило неодмінно бути їй відомим. І не інакше.

Крім того, все і про всіх знала її тітка Орися, жіночка старша але дуже цікава до всього. Особливо, хто що і де накосячив.

Отож, Валя знала все, що лише було можна знати. І краще за неї цього не знав ніхто. Тому вона і мала «моральне право» так говорити.

Заради справедливості треба сказати, що Костю вона не злюбила ще з класу п’ятого, коли той довго і настирливо не відповідав на її запрошення потанцювати. Мовляв, вона ще мала і соплива. Тож нічого дивного, що злопам’ятна дівчина тепер витягувала з закамарок своєї пам’яті усі плітки про цього, на два роки старшого від них, трутня (як висловлювалася її мама в одній із розмов).

– І що? Він все одно кращий за Влада! – тарабанила своє Анжела.

Вона давно хотіла зустрічатися з Константаном. Тому і говорила так, навіть не відчуваючи як видавала себе цим перед псевдо подругами.

Але з іншого боку кривила душею. Бо Влад для неї став чимось недоступним, на зразок добре укріпленого замку.

Справа в тому, що Анжела ще минулого року на весні хотіла зустрічатися з Владом. Але хлопець тримався на відстані. І мав на це свої причини, про котрі Анжела, знати швидше за все, знала але навіть припускати не хотіла. Тому і гнула тепер лінію про те, що хлопець з нього якийсь не такий. А не такий в середині міленіуму мало своє, не дуже приємне забарвлення. І докажи, що не так.

Тай сама Ілона не могла ніяк не бачити того, що Влад аж занадто затиснутий. Це був факт. Хоча, більше натягнутий аніж в реальності. Зате Андрій був зовсім іншим. І на відміну від вічно замурзаного Влада – Андрій був завжди акуратненький, чистенький, одягнений в нове. От вона – різниця.

Правда Андрій рідко бував в їхній компанії. А ще, корів дома в нього не тримали. Тож відповідно він тепер мало не щовечора ходив гуляти. Іноді навіть в центр.