Полуничний поцілунок

-  Тепер вже точно варто йти додому, - сказала Рута, підводячись, - скоро світанок.

-  Засиділися ми, - погодився молодий чоловік.

Підвелися, Юрій підняв куртку, струснув від піску. У хлопця було таке враження, що чарівна літня ніч ще не завершилася. Він повинен зробити дещо, наважитися…

-  Ходімо, - сказала Рута, - трошки треба виспатися перед…

Юрій зробив крок до дівчини, опинившись біля неї впритул. Узяв у долоні ніжне обличчя дівчини і палко поцілував. Палко, але ніжно і обережно, наче робив це вперше.

Хлопець відчував, що дійсно робить це вперше. Навіть коли поцілувався з Белою, зізнався їй у коханні, хвилювався не так сильно. Тепер… що як Рута відштовхне, дасть йому ляпас?

«До біса! Ця мить того варта», - подумав хлопець, продовжуючи насолоджуватися солодким поцілунком.

Відчув, як напружилася тендітна постать Рути. Дівчина злегка тремтіла, але не робила спроб випручатися. Подалася назустріч, обіймаючи хлопця за плечі.

Поцілунок тривав кілька неймовірних митей. Потім молоді люди відсторонилися одне від одного, заглядаючи у вічі.

-  Руто, пробач, не стримався, - сказав юнак.

-  Все добре, - тихо відповіла білявка.

-  Я не знаю, що на мене найшло. Не знаю до кінця, що відчуваю, але…

Дівчина піднесла тонкого пальця до вуст, закликаючи мовчати:

-  Нічого страшного, Юра. Кожному з нас є про що подумати. Зараз підемо додому. Треба хоч трохи поспати.

Юрій не знав, що саме відчуває до Рути. Точніше, знав. З кожним разом, дивлячись на красиву та ніжну селянку, думав про те, що знову закохався за останні два роки. Але чи є у них майбутнє? Батько не дозволить… чи дозволить? Може не варто узагалі питати у нього дозволу?

«Ти поїхав зі столиці, щоб піти наперекір рідній людині. Невже зараз вчиниш інакше? Розберися у власних почуттях. Та чи кохає мене Рута? Можливо, вона також просто шукає розради та не знає, чого хоче».

Юрій не міг думати над цим довго, бо заснув, як тільки голова торкнулася подушки. Коли прокинувся була майже дванадцята.

«Оце я заснув. У місті батько вже б зігнав. Хоча хіба подібне вперше? Коли повертався з нічного клуб і бачив сни до півдня».

Молодий чоловік знав, що Рута вже давно встала. Порається по господарству, бігає навколо любих курочок. Чи турбується про півонії, займається грядками. Така працьовита його Рута.

Молодий чоловік знайшов дівчину на літній кухні. На столі стояла глибока миска наповнена великими червоними ягодами.

-  Зібрала полуниці, - сказала білявка, - пригощайся.

Юрій вкотре відчув незвичність того життя, що зараз оточувало. Ніяких вечірок, користування дорогою технікою (тільки айфон, бо планшет та ноутбук залишилися у Києві), немає моделей, краса яких затьмарює розум. Колись хлопець думав, що не зуміє без усього цього жити, а вийшло, що не так. Живе у простій хатині, поруч одна-єдина дівчина, і йому досить цього для щастя. Якби ще тато був поруч чи принаймні не злився на сина, зрозумів. Хлопець відчував, що якщо таке і станеться, то ще не скоро.

-  Я буду потроху збиратися, - сказала дівчина, - ти вже побудь сьогодні сам, добре?

Юрій кивнув та усміхнувся. Просто не міг не усміхатися, дивлячись на красуню. Рута підійшла до столу, узяла полуницю з тарілки і піднесла до вуст молодого чоловіка. Той з готовністю прийняв пригощання. Після чого, Рута затулила вуста хлопця своїми губами.

Поцілунок вийшов полуничний. Пристрасний та легкий водночас, ніжний та пристрасний. Молоді люди, вкладали у дотик ті почуття, які наразі жили у серці. Прагнучи кохання, починали знову у нього вірити.

Руки Юрія лягли на тонку талію Рути, сковзнули на стегна. Дівчина була такою звабливою, але приховувала це під скромними сарафанами та закритими блузками. Від дотику хлопця, білявка сіпнулася, але не відсторонилася. Складалося враження, що красуня боїться повірити у почуття, але занадто сильно хоче вірити  у них.

-  Я повернуся ближче до ночі, - прошепотіла вона, перш ніж знову закрити хлопця рота поцілунком з присмаком полуниці.

-  Я б хотів, якби ти нікуди не ходила,  - зізнався молодий чоловік, - Руто, у мене є гроші. Можеш кинеш цю невдячну роботу?

Рута узяла обличчя хлопця у долоні, заглянула у сіро-блакитні очі.

-  Юра, мені потрібно працювати. Гроші на твоїй картці небезкінечні. До того ж я не хочу бути з тобою через гроші. Я ніколи не дивилася на хлопця крізь гаманець. Та й хлопців було небагато.

-  Скільки? - тихо запитав юнак.

-  Один, - зізналася Рута, - і там все завершилося погано. Полюбила, коли було п’ятнадцять, але… розповім іншим разом. Зараз треба збиратися.

Дівчина вийшла з літньої кухні. Юрій торкнувся вуст, на яких ще горів полуничний поцілунок.