Проявити вдячність

-  Де будемо шукати Рябчика? - трохи невдоволено запитав Яшин, - куди того птаха могло занести?

-  Знаєш, у нього завжди була дивна любов до води, - сказала Рута, - за рогом поставили велику балію де качки плавають. Сходимо туди?

-  Як скажеш, - знизав плечами хлопець, якого все більше смішила  ситуація. Вони ходили селом, щоб знайти курча. Яке згодом перетвориться на півня і може потім кидатися на всіх перехожих. Колись Юрій чув, що півні видаються досить агресивні.

«Щоб за мною так сільські дівки бігали, як ти за Рябчиком», - подумав хлопець, хоча і трохи іронізував. Дівчата за ним бігали завжди, але своєї єдиної, після Белли так, і не зустрів.

-  Невже я погано за ним доглядала, - розмірковувала Рута, - зерна сипала як і всім, на сідало ходив з іншими курками. Не ганяла його. Що не сподобалося?

-  Можливо, він просто бажає знайти пригоди на хвоста, - зауважив хлопець, - деяким істотам спокійно жити не виходить.

-  Чи я щось впустила, - не вгамовувалася Рута, - де припустилася помилки?  

Хлопець зупинився і взяв дівчину за обидві руки. На мить їх погляди перетнулися. Сіро-блакитні очі зустрілися з очима насиченого синього кольору.

-  Рута, не кажи так. Ти  все робиш правильно. Якщо цьому півневі подібне не зрозуміло, то він дурний.

Рута усміхнулася і промовила:

-  Дякую, Юро. Ти підтримуєш мене. Певно, дивує, що так хвилююся за свійську пташку?

-  Не приховаю, дивує, - погодився молодик.

-  Я прив’язалася до моїх курей. У них більше нікого немає, і в мене також.

Хлопець хотів запитати молоду селянку про її родину, аж тут Рута помітила Рябчика. Той захоплено скуб зелену травицю, ніжачись під літніми променями сонця.

-  Ось ти де, бешкетнику,  - радісно вигукнула дівчина, кидаючись до півника.

Той, затріпотівши крилами, налагодився тікати.

-  Не вийде, приятелю, - зауважив хлопець, кидаючись за птахом.

Мить і рябий півень опинився у руках молодого чоловіка. Обурено заквоктавши, затихнув. Через двадцять хвилин, молоді люди повернулися додому і випустили мандрівника до інших курей. Незважаючи ні на що, Рябчик був радий повернутися додому.

-  Дякую тобі, - сказала дівчина, подаючи хлопцеві чай з м’ятою.

-  За що? – запитав хлопець, насолоджуючись ароматом напою.

-  За те, що допоміг знайти Рябчика. Сама не сподівалася, що так панікуватиму. Уявила, як з ним щось сталося і…

Дівчина замовкла, мажор дивився на неї, милуючись білим личком. У цей момент зумів собі зізнатися, що гламурні кралі ніколи не подобалися.

-  За те, що заступився, коли Рустам причепився. як пояснити, щоб не переслідував? Не знаю, чому спокою не дає.

-  Я знаю, - серйозно сказав хлопець, - ти дуже вродлива, Руто.  Такі як Рустам не пробачають відмови. Якби сама вішалася на шию, то може б не звертав уваги. Чи переспав би і забув.

-  Я так не хочу, - тихо сказала Рута, почервонівши, - неприпустимо лягати у ліжко з тим, кого не любиш. Ти ж ніколи так не робив, правда?

-  Та як тобі сказати… - почав Юрій і замовк.

Хлопець не міг зізнатися, що вже побував у ліжку з різними красунями. Так само не міг зізнатися собі, що робив це аби заповнити порожнечу у душі. Не міг зізнатися, що про деякі випадку шкодує. Прагне кохання. Знову! Хоче відчути себе живим, коханим, самому любити.

-  Я б хотіла подякувати тобі, - сказала Рута, сідаючи поруч.

Серце молодика забилося. Що красуня має на увазі? Яким чином хоче подякувати? Хлопець якось подивився дорослий фільм, де події як раз відбувалися у селі. Пара «забавлялася» на сіновалі. Це здалося Юрію справжньою екзотикою і він не проти спробувати.

-  Хочеш піти прогулятися селом? Ти вже майже місяць тут живеш, але села не знаєш. Влаштую екскурсію. Звісно, якщо тобі це цікаво.

Дівчина ніяково усміхнулася, наче знала, що подібна пропозиція занадто скромна в якості відплати за порятунок і підтримку. Юрій, хоча і відчув десь глибоко у душі розчарування, але думка сподобалася.

-  Ти оригінально вирішили проявити вдячність. Буду радий прогулятися, чому б і ні? Правда, вже сутеніє.

-  Навіть якщо ніч застане нас у полі, я не боюся. Бо поруч з тобою, - випалила білявка і вкотре зніяковіла.

Юрій милувався дівчиною. Як же вона не була схожою на тих сміливих дівиць, до яких звик. Цілком можливо, причина у тому, що хлопець сам вибирав супутниць, які знали, що робити і не треба було нагадувати. Тепер, коли Юрій зустрів Руту, розумів, наскільки не вистачало у житті щирості та справжніх почуттів.

-  Скільки тобі років? - несподівано запитав хлопець.

-  Дівчину про таке не питають, - сказала Рута.

-  Вісімнадцять? - здогадався юнак.

-  Двадцять, - виправила Рута, - я повністю доросла дівчинка.

Юрій взяв свою дорослу дівчинку за руку і весело промовив: