Розкішні півонії

Юрій прокинувся у дивному настрої. Минулої майже ночі, погодившись стати хлопцем Рути, сподівався, що вони скріплять угоди поцілунком. Рута ж тільки ще раз соромливо посміхнулася та побігла уперед. Хлопцю нічого не залишалося, як потягнутися за нею.

Отже, він вирішив допомогти сільській  красуні уникнути набридливого залицяльника. Та він чого погодився? Чому, коли побачив того Рустама, захотілося врізати через те, що той насмілився ображати Руту?

Яке узагалі Юрію діло до Рути? Дівчина, про яку нічого не знає, яка не знає про нього. Навіть не запитала. Навіщо розігрувати цей спектакль? Якщо вже так переймається через дівчину, тоді можна просто поговорити з Рустамом, пояснити, що не добре переслідувати ту, що того не бажає.

«Може причина у тому, що ти бажаєш стати її хлопцем? Навіть якщо це просто гра»?

Юрій навіть смикнувся від подібної думки. Чого це прийшло йому на думку? Невже захотілося нових вражень? Ні. Він не прагнув затягнути юну красуню у ліжко. Бажав чогось більш серйозного…і це на нього не схоже.

Хлопець задумливо поглянув перед собою, гіпнотизуючи поглядом старенький сервант. За останній час у нього не було серйозних стосунків і хлопець вважав, що це не для нього. Після того, як батько  зруйнував його стосунки з Беллою, молодому мажору не хотілося повторити той біль, що тоді відчув.

Тоді що відчуває до Рути? Кохання? Маячня! Вони ледве знайомі. Але ж у Беллу закохався з першого погляду. Чи можуть яскраві почуття спалахнути другий раз у житті?

Молодий чоловік не став думати про це довго, тому просто вдягнув себе до ладу і вийшов на двір. Стояла друга половина червня, сонце набирало оберти, навколо все виглядало красивим та неймовірним. Якби чоловік зараз був у Києві, то, можливо, поїхав на відпочинок за кордон. На море чи просто туди, де красиво. Так і було б, якби таткові не прийшла у голову божевільна ідея одружити з ненависною дівчиною.

Вийшовши на вулицю, хлопець відчув аромат випічки. Від такого, буквально потекла слинка, хлопець відчув, що зголоднів. Не гаючи часу, поспішив на привабливий запах здоби. Зайшовши на літню кухню, побачив, що Рута вдягнена у жовту літню сукню та фартух метушиться біля плити. Побачивши хлопця, усміхнулася:

-  Доброго ранку, Юро. Я сьогодні спекла кекси. Навмисне заради  цього встала раніше, аніж зазвичай. Захотіла тебе побалувати.

-  Могла б і поцілувати свого хлопця, - грайливо сказав хлопець.

Почувши подібне, Рута зблідла. Переміна виявилася такою помітною, що хлопець швидко додав:

-  Я жартую. Забудь.

-  Не треба так жартувати, - тихо сказала Рута.

«Що з цією милою особою не так? Невже соромиться від думки, що хлопець може її поцілувати»? - подумав Юра.

Розмірковувати над подібним довго не став, сів за стіл. Певний час, насолоджувалися ранковою кавою з випічкою. Несподівано, Юрій запитав:

-  Руто, може розкажеш докладніше, чого той Рустам до тебе чіпляється? Хоча, причину знаю.

-  Яка причина? - тихо спитала дівчина.

-  Ти красива,  - просто відказав юнак. Помітивши, як на обличчі Рути виступив рум’янець, додав, - цікаво, чому Рустам, чи як там його, не розуміє відмови. Ти ж наче сказала, що не бажаєш мати з ним справу.

-  Казала  неодноразово, - кивнула Рута, - але не залишає у спокої. До минулого моменту, все обмежувалося, часом образливими, але словами. Вчора… осоромив перед усіма. Боюся, що на цьому не зупиниться і мені моторошно від того.

Юрій перехилився через стіл і серйозно промовив:

-  Рута, все добре. Той зухвалий перець тільки на словах крутий. Хіба що з дівчатами готовий понти гнати. Якщо не вгамується, я з ним побалакаю.

-  Дякую тобі, Юро. Ще проблема у тому, що можу втратити роботу. Не хотілося б…

-  Невже так подобається до ночі бігати з тацями та вислуховувати вереди клієнтів?

-   Інколи буває важко, але мені потрібна робота. Можу розраховувати тільки на саму себе.

Молодий мажор усміхнувся кутиками вуст. Для нього завжди незвично слухати, як хтось має працювати заради того, щоб жити. За двадцять три роки життя ніколи не знав проблем із грошима. Завдяки татові, який попереджав кожну примху сина.

-  Ходімо, покажу півонії, - змінила тему білявку.

-  Це така тварина?

-  Квіти, - сказала вона, - ти, певне, з тих, хто думає, що молоко на деревах росте прямо у пакетах. І що помідори одразу у вигляді салату?

-  Хіба не так? - запитав Юрій і молоді люди вкотре одне одному усміхнулися.

Рута відчувала, як їй спокійно та затишно поруч з Юрієм. Хоча вона навіть не знала його імені. Юнак виник перед нею нізвідки і хто знає, наскільки залишиться у житті простої дівчини.

Дівчина узяла молодого чоловіка за руку та повторила рані сказане:

-  Ходімо, покажу півонії.

Юрій кивнув і вони пройшли туди, де починався невеликий город. На земельній ділянці росли три кущі півоній. Причому кожен кущ мав різні кольори - рожевий, майже червоний та білий. Квіти квітнули неймовірне.