Погані думки

Юрій трохи замерз. Хоч стояло спекотне літо, але ніч видалася прохолодною. Час від часу, підіймаючи голову, хлопець дивився на зоряне небо. Яке розкинулося над ним, наче прекрасне шатро. Місяць ще не зійшов, але картина і так складалася дивовижна.

Все б нічого, але юнак очікував Руту і хвилювався за неї. Вже пів на першу, порядні дівчата в такий час мають бути вдома.

«Чому ти вирішив, що вона порядна? Звідки знаєш, чим займається? Хіба то твоє діло»?

Хлопця почали переслідувати погані думки. Ну от реально, куди ходить Рута проти ночі, і звідки повертається майже о першій, коли панує суцільна темрява? І чому він сам думає про це?

Підійшовши до паркану, поглянув на пустельну дорогу. Пізно, нікого немає. Хлопець був не у захваті, що у такий пізній час стоїть посеред двору та очікує на сільську красуню. Вже хотілося у тепле ліжко.

«Де її носить?  Та яка мені справа до неї? Може щось сталося? Вона ж тендітна дівчина, хоча і сільська простачка. Причепиться якийсь тракторист, що під градусом».

Хлопець вже готовий був вийти на вулицю та піти назустріч. Тільки куди йти? Поняття не мав, де знаходиться те місце, куди пішла Рута.

Несподівано, мажор побачив темний силует, який наближався до калитки. Серце Юрія забилося, бо це могла бути тільки Рута. Нарешті повернулася!

Не стримавшись, відкрив хвіртку та пішов назустріч.

-  Рута, - голосно сказав він, придивляючись, - ти? Нарешті!

Струнка темна постать сіпнулася, на мить зупинилася. Здається, дівчина вдивлялася у несподіваного супутника.

-  Юра, - голос панянки зазвучав з подивом, - чому не спиш?

-  На тебе чекав, - щиро відказав молодий чоловік, - хвилювався, сам не знаю чому. Але ж ти моя хазяйка, хату у тебе орендую. Вже ніч, а ти йдеш сама темним селом.

Рута поглянула на хлопця, її очі блищали втомою, а ще чимось невідомим. Усередині щось тьохнуло, відгукнулося. Усміхнулася і промовила:

-  Дякую, що чекав, але все добре. Мені не вперше повертатися посеред ночі. Робота така.

Від цих двох слів, Юра відчув занепокоєння. Робота посеред ночі, у селі. Хто знає, цих місцевих, як вони розважаються.

-  Я реально хвилювався, - вів далі чоловік, - ти хоч і доросла дівчинка, але… тобі потрібен захисник.

Рута усміхнулася і сказала:

-  Чому не зателефонував, якщо так боявся?

-  У тебе хіба є телефон? Я думав, у селі стаціонарні, щоб скористатися треба на пошту йти.

Юна білявка поглянула на співрозмовника із здивуванням:

-  Чому ти так вирішив?

-  В Інтернеті дивився. Інтернет - то така штука, коли можна знайти інформацію в електронному вигляді. Наразі він не тільки у комп’ютерах. Комп’ютер - це коли…

-  Знущаєшся з мене? - перебила Рута, з явним несхваленням дивлячись на затятого містянина.

Молодий чоловік реально розгубився. Хлопець вірив, що юна сільська дівчина не знає про технології та справжню цивілізацію.

«Хіба це не так? Що вони знають у своїх селах?»

Чоловік не знаючи, як правильно, обережно запитав:

-  Про смартфони й айфони також знаєш? Чи хоча б чула?

Рута зітхнула. Красуня втомилася, пережила черговий стрес через Рустама. Завтра рано вставати, щоб виконати роботу на городі. Ще цей столичний мажор хизується…

-  Ходімо спати, - тільки й відказала вона.

Не чекаючи відповіді від Юрія, пішла у двір. Хлопцю нічого не залишалося, як потягнутися слідом за нею.

Наступного ранку, Юрій прокинувся і побачив, що годинник показує десяту ранку. Хлопця дивувало те, що Рута не збудила його. Хлопець встав та пішов у душ. Будинок Рути облаштований сучасними зручностями, але все було так затісно. Юрій вкотре пригадав, яким розкішним життям жив у столиці. Треба ж було батьку понестися не туди.

Стояти під гарячими струменями води, юнак думав про минуле. Він сумував за втраченим, але найбільше за батьком. Пригадувалися ті рідкі моменти, коли зайнятий чоловік не працював і знаходив вільний час для спадкоємця. Батько з сином могли піти у кіно, покататися на велосипеді, поласувати солодкою ватою та інше.

«Коли ми побачимося? - подумав хлопець витираючи волосся рушником, - невже це все? Скільки ще стирчати у цьому селі? Сподіваюся перечекати, доки батько схаменеться».

Вийшовши з душу, молодик ретельне вдягнувся. Пару днів тому, Рута придбала йому одяг у місцевому магазині. Хлопцю дуже не подобалася думка носити не брендові лахи, але вибору не було. На подив, досить швидко звикнув до нового образу, роздивляючись у дзеркалі випещеного молодика у звичайній футболці та джинсах.

Молодий чоловік, збираючись йти на двір, пройшов через залу. Від думок відволік телефон, на який прийшло повідомлення. Юрій автоматично підійшов до гаджету і тут зрозумів, що він не належить йому.

Телефон Рути. Простий, без наворотів смартфон, але сучасний. Отже, дівчина, все-таки знає, що це таке. Юрій відчув себе ніяково, але тут погляд впав на повідомлення, яке виявилося відкритим.