З'їдений скарб

Це сталося вранці . Нам було доволі сумно , а тому пішли прогулятись . Олеся ліпила вдома вареники , Тарасик лагодив велосипед . Тому зосталися лише Грицько та Денис . Григорій досі боявся цього розбишаки . Як я це помітила ? Ну всю дорогу ховався позаду мене. Денис то позирав , то посміхався , то хотів щось сказати, але не промовив і слова . 

-Гей ! Грицько, ти що будеш усе життя ховатись за Алісою ? 

-Чого це ? А якщо в лісі звірі дикі ? 

-Та не переживай ! Я і сам можу захистити цю леді . Йди попереду ! 

-Н-не треба . Мені і тут добре . Зазвичай, усі злодії ззаду нападають . 

-Кажу , йди вперед ! 

Ну , короче , це продовжилося б ще довго , як би я не помітила щось в озері . На дні блищала маленька скринька . Нахилившись , дістала її . Хлопці стояли мов вкопані. Роздивившись , вирішили погукати діда Панаса , адже точно розбирається в таких речах. Може , хтось загубив ? 

От тільки краще б зоставили когось наглядати за ним , бо сталось непередбачуване. Дід Панас довго не думав : 

-Клад - це добре ! Я і сам колись загубив такууу малееееньку скриньку . Тому треба перевірити! 

-Та чи не брешете , пане голова ?- спитав Денис . 

-Брехати ?! Та коли я ? Та я ! Та ніколи ! 

-Ага ! А коли сказали , що збудуєте тут Палац Культури, теж не брехали ?! А коли ... 

-Стоп , малий ! Зрозумів , може, і не моя . Але треба ж перевірити ! 

Так би сперечались ще довго , та я нагадала про те , що нас чекає . Йшли ми доволі довгенько . Голова усю дорогу шептав собі під ніс :"І збудую ... Так ! А потім ...." Хм, щось я сумніваюсь, чи треба було брати його з нами ? Та вже нічого не вдієш . 

Прийшовши на місце , помітили корову Маковецького. Вона якраз жваво їла наш "скарб" . Виявилося, у тій скрині лежали речі одного чоловіка . Він колись посварився з дружиною , а та викинула увесь одяг в озеро . Бідний дядько ! 

Звичайно, дід Панас засмутився. Він видихнув та пішов собі далі . Напевно , уявляв як збудує нову хату, чи басейн. А тут оце ! Хлопці теж не веселилися . А мені було байдуже. І без скарбу непогано живу ! 

******

Я сиділа під деревом та читала книгу . Дениско підбіг та прсміхнувся. 

-Що читаєте ? Романи , детективи , чи історію ? 

-Ні , Біблію . 

-Хм? А навіщо ? 

-Нуууу , вона допомагає мені .... не впасти .... далі радіти та... 

-Щось трапилось? Ми так і не побалакали про твою хворобу ... Наскільки усе погано ? 

Я опустила голову на коліна . Хлопець все зрозумів без слів . 

-Це буде найкраще літо в твоєму житті! Чуєш ?! Я кажу , що все буде добре ! І ще ... Якщо Бог і справді існує , то ... хай не дасть тобі померти , ок ?! Будь ласка ... 

Після цього я навчила Дениса читати Біблію . Так , йому потрібно було багато чого пояснювати, але мені не складно. Потім показала, як молитись . Через декілька хвилин я та мій друг пішли до озера . Ще довго сміялись після того з'їденого скарбу . Це самі веселі часи мого життя ... 

Літо потроху закінчувалось. Я знала, що мене чекає . Вранці стало погано , а тому я швидко поїхала до лікарні . Потрібно здати багато аналізів , і... я боюсь .