Перекопаний город та Голова села

Мене розбудив спів півня. Я не звикла вставати рано , а зараз лише шоста година ранку ! Та заснути більше не змогла, тому пішла на кухню. Бабуся вже давно готувала сніданок . Сьогодні це були налисники, вівсяна каша, свіжі овочі , компот та інші види млинців . На щастя, каша в мене не влізла , а от компот випила майже увесь. 

Ви б тільки скуштували його ! Яблучка та різні ягоди промиваються та кидаються у каструлю . Цукру додають зовсім трішки , щоб відчувалася кислинка . Потім наливають у склянку та чекають охолодження. Це неперевершено! Обожнюю таке диво ! 

Півень не замовкав . Потім почула якийсь крик . 

-Бабусю , я піду на вулицю . 

-Добре , тільки не довго . На обід готую борщ . 

Мммм , це також надзвичайно смачна страва ! Але секрети борщу розповім пізніше . Зараз треба перевірити , що ж там коїться ! 

Сонце світило яскраво . Грицько кудись йшов з лопатою . Він виглядав безтурботним та веселим . Побачивши мене , посміхнувся . 

-Привітики , Алісо !Прокинулося від співу півника діда Трохима ? 

-Так . 

-Але , напевно, більше не почуєш цього півня . А й воно на краще !- махнув рукою . 

-Що це значить?- спитала я . 

-А ти не знаєш? Дід Трохим хотів зарізати його ! 

-Що ?! 

Я швидко побігла до хати того чоловіка . Грицько, кинувши лопату, почвалав за мною . У селі це доволі звичайна справа готувати з птахів , але я не хочу , щоб півника вбили . Це , може , звучить по дитячому, але йому треба дати другий шанс ! 

Трохим вже замахнувся сокирою . Але побачивши мене , зупинився . 

-Міським не потрібно бачити таке ! Йди дівча . 

-Я Аліса . Діду , будь ласочка, не чіпайте його ! Хочете , куплю у вас цього птаха ? 

Спочатку він відмовив , але потім очі засвітилися сяйвом та радістю . Він попросив , щоб ми викопали картопельку з його городу. Віддавши півня , дав мені лопату ( адже Грицько вже мав свою ) . 

Що може бути кращим за свіже повітря та сільське заняття? Звичайно , що бабусин борщ ! Ех , я вже зголодніла .... Але треба працювати ! Поки ми працювали ( або намагалися, бо я не вмію виконувати картоплю ) , півник сидів у клітці . Його вирішили назвати в честь діда - Трохим молодший ! Головне , щоб його тезка не довідався про це . 

Узагалі то діло йшло доволі не погано . Сонце світило , ми працювали . Зголоднівши , побігли додомцю .Але я зовсім забула закрити клітку з птахом ... 

І так , секрет бабиного борщу ! Щоб смак був кращим , спочатку треба посмажити буряк та не забути м'ясо . Без нього борщик не стане таким , яким має бути. Зазвичай ми варимо з квасолею , але я обожнюю і з щавлем. Головним секретом являється паста з томатів, зроблена своїми руцями . Трохи цукру , але зовсім трішечки, щоб відчувалась кислинка . Потім усе варимо . Воаля , борщ готовий ! 

Наївшись, пішли до  городу діда Трохима . Попрацювали , а далі побігли і за власником картоплі . Привівши його , ледь не впали з переляку . По ділянці з ягодами ходив півник та насолоджувався місцевою їжею . Дід ледь не впав зі сміху . Тільки потім Грицько допетрив , що ми переплутали городи . 

-Хах ,- сміявся Трохим ,- так це ж не мій город ! Це ж Маковецького ! Ах , отримав за свої гріхи ! Не буде більше мені сувати свої дурні ідеї ! 

Потім я уперше побачила справжнє розчарування. Так , дід та зрадів , що хтось викопав йому картопельку, але побачивши кущи з ягодами ( тобто без них), зблід . 

Ми розповіли про те , що сталось . Півника вирішили поселити в одному з сараїв . Хай краще поки там живе ! 

Наступного ранку прокинулася від голосних звуків . Вийшовши на двір, побачила Маковецького, який щось лагодив . 

-Що це ?- спитала я . 

-Мотоцикл ! За нього мені багато грошей дадуть ! 

Не знаю що до грошей, але виглядав він як старий велосипед з пропелером. 

-Ну як тобі ? - спитав дідусь .

-Нуууу .... А на ньому хоч кудись поїдеш? 

-Звичайно ! 

Виявилося, що це чудовисько захотів купити голова села . Звичайно, дід Трохим тепер не віддає свої гроші на таку техніку! Після переговорів , дід Панас ( ім'я голови села) купив цю штукенцію за тисячу гривень. Здається мало , так ? Але за це я б навіть 500 не дала . 

Діти зібрались , щоб подивитися , як поїде цей мотоцикл . Мені також стало цікаво . Оля почухала потилицю .

-Ставлю на те , що впаде після першого кола ! 

-Та навіть коло не проїде!- приєднався Тарас . 

-Підтримую ,- погодився Грицько . 

Я мовчки стояла , сподіваючись , що голова села не впаде . Затамувавши подих , дивилися . 

-І так , сідайте , пане !- проказав Маковецький . 

-Зараз . 

Залізши , дід Панас нажав на кермо та ... Опинився у грязюці . Навколо здійнявся сміх . Маковецького ніхто не бачив . Напевно, втік . Голова лежав у калюжі та щось кричав . 

-Якщо побачу тебе , тооо... Гей ! Де ти !? Я зараз тобі ... 

Отак от ! Короче , цей мотоцикл поїхав , але без Панаса . Може , подумав , що краще йому самому жити ? 

Розповівши цю історію , бабуся ледь не впала зі сміху . 

-Ех , Маковецький ! І де ж він тепер ? 

-Напевно , щось майструє ... 

*****

Сонце світило . Я та мої друзяки пішли прогулятися . Тут нам дорогу перегородили якісь хлопці . Узагалі то вони мої однолітки, але виглядали значно старше . Так , через хворобу я мала невеличкий зріст , ще й веснянки на обличчі! 

-Дай пройти ! - гукнув хлопець. 

-Це Денис - місцевий хуліган ,- шепнув мені Грицько . 

-І його друзяки - Юлько та Толян ,- сказала Оля . 

Денис штурхнув мене , а тому я впала у калюжу . З голови злетіла перука , і опинилася біля ніг хлопаків .... 

-Що це ?- не зрозумів Толян . 

Денис тихо підняв перуку та покрутив у руцях . Мої друзі мовчки стояли , бо не зовсім розуміли , що відбувається . Я устала , хотіла втікти , але мене зупинили . 

-Тримай ,- Денис віддав перуку ,- не переживай , я захищатиму тебе ,- усі з подивом дивилися на хлопця.- Бо я не ображаю таких ! І узагалі ... Якщо хтось сміятиметься - повідом .