Розділ Третій - Голубоокий незнайомець

Цього ранку точно був мій найкращий день, принаймні, я так старалася говорити. Спочатку прокинулась Натка, як потім виявилося вона була у нас ранньою пташкою, збудила мене. Тата вже не спала, а поспішала на роботу, лише місяць на новій посаді, адміністатор кав'ярні "У Юстини". Вона зібрала свої речі, крикнула, що буде пізно, та побігла.

Ну ми з Наталею теж почали збиратися. Але для початку першим нашим етапом було зробити чай, щоб врешті решт "роздуплитися" після сну.

- Що будеш одягати? - Мимо волі запиталася я..

- Та я навіть не думала. А в тебе, ще є, те малинове плаття? - спиталася Натка

- Ну звичайно я його невикидала.

- То давай разом одягнемся, будемо однакові.- з посмішкою зпропонуала Натуся

- Натік, це канєшно добре, але в мене нема калготків, я всі повикидала, знаєш як вони рвуться, просто жах.. - чесно відповіда я.

- Так а в чому проблема ти ж наче казала що проруч магазин повинен бути, може заскочиш?

- В чім, в піжамі? - чесно кажучи я спочатку думала що вона жартує. Але і без клготків я немогла піти, туфлі б натерли мої ноги.

Ну, що поробиш6 виходу у мене справді небуло, але і мене в той момент краще було небачити, сама сонна краса. По-перше сонна, волося зібране наче в гульку, а наче і ні, піжама з мишенятком Джері, головне, що потрібно було йти в магазин дуже швидко, ми хоч і всталливчасно, час нас всеодно підганяв як міг. Хоч це був і не мій варіант, так виходити на вулицю, та вибору в мене не було, як і часу.

Ну спустилася я, почала йти в сторону магазину. Зайшовши в магазин, я почала шукати калготки, але їх ніде небуло. "Вам допомогти? " я почула неподалік від мене чоловічий голос.

- Наврядчи ви з можете мені допомогти. - з посмішкою я повернулася у сторону голосу. Поруч зі мною стояв хлопець в синіх джинсах, косусі, в найках та крутецьким кефейним батніком. Він стояв навпроти стелажу газованих напоїв. 

- А я всежтаки спробую - відповів він, від нього повіяло таким солодким і водночас чоловічим запахом.

- Я шукаю колгодки - відповіла я, я сама думаю, що могла б одягнути, щось і по нарядніше.

- Таж ось вони! - Відповів красень - в тебе який розмір? - перепитався він щоб дістати потрібні, адже вони стояи на самій верхній полиці

- А ти, б який дав? - кокетливо відповіла я, а сама думаю, Емілі, ти, що твориш?.

- Невже розмір L? - відповів він, і  почав сміятися

- Ха - ха, дуже смішно, я спізнююсь можеш дістати розмір S будь-ласка. - і я випадково гланула у його очі, просто в мене є така звичка дивитися людям у очі. Але краще я б цього не робила, просто нього неймовірно красиві голубі очі. Він мав пшеничне злегка заплутане волосся, що перепліталося поміж сонячних окулярів.

- Тримай,- відповів він, і дістав потрібну упаковку

- Мерсі, - подякувала я вихватила з рук, та побігла до каси.

Захекана прибігаю додому :

- Натка це капець - захекано починаю розповідати я.

- Що вже, чого така налякана? - мені вже страшно

- Короче спускаюсь я в магаз і починаю шукати калготки - але вже починю бачити, що натка починає сміятися - Чекай ще... Це не смішно - але це її мало зупиняло. - Короче починаю шукати колготки, тут підходить якийсь хлопець каже мол, давай допоможу, мов, що шукаєш? Ти би бачила мене в той момент, все  було б нічого, але такий симпатичний був. - вона непереставала сміятися, я її сміх заходився все більше і більше.

- Ладно, я збиратись.  - твердо сказала я, а Натці було вже не так смішно.

- Так а шо дальше було то? - Запиталася в мене Натка, я їй нічого не відповіла і продовжила збиратися.

- Ти що образилася? - знову звапиталася вона в мене - Та не ображайся, просто, ти все якісь пригоди знаходиш. - її діалог, верніше монолог був довгим. Так, їй вже було не до сміху. Звичайно, що і мені було обідно, хіба так можна? Я хотіла розповісти, а вона тупо почала сміятися, мене це і образило. 

- Збирайся, ми спізнюємось ! - це все що я могла витиснути з себе.

Перших два уроки у нас була  фізкультура, і як зазвичай після розминки дівчата грали у спортзалі волейбол, а хлопці на вуличній прощадці у футбол. Все би нічого, але на другому уроці до нас прийшов клас, якому поклали заміну, і сьогодні вони мали фізкультуру другим уроком але означало що з нами. 

Насправді, на всі з хлопців грали у футбол, тому деяка частина або залишалися у спортзалі, або ж або йшли на спортивну прощадку поруч з полем. Що цього разу, я і вирішили зробити, та й пішла до турніків. Знаю що це не жіноча справа, але мене щось тягнуло. Тож я виріщила трошки розм'ятися на турніках. Навіть спробувала відтворити трюк "стільчик" де потрібно бути перевернутим догори ногами висіти на руках та вирівняти спину з ногами. Наче все просто, пому я і старалася порошки повторювати, і чесно скажу, з часом у мене виходило все краще. Але поки я була зайнати цим трюком, то і не помітила як до мене підійшов якийсь хлопець, через це я навіть втратиля баланс і прийшлось перевернутися ногами на землю.

- О, спляча красуня з мультяшною піжамкою, а навіщо колготки вранці шукала, якщо в тебе всеодно фізкультура.

- О, а я так зрозуміла що ти у цьому спеціалість? - Запиталася в нього я.

- А ти що небачила? - серйозно відповів він та подивився на мене дивним поглядом.

- НІ, - хотаючи головою, та з усмішкою відповіла я. А якщо серйозно, то дякую, просто мені дуже потрібно було.

- Радий що зміг допомогти, а тебе як звати? А то вранці в тебе небуло часу на знайомства...

- Емілія, - відповіла я, та відчула що мої щічки почати нагріватися - А тебе як? - У відповідь запиталася я.

Він зробив невелику паузу, його очі пробіглися по мені та зустрілися віч-на-віч з моїми. Він ледь усміхнувся та відповів:

- Нехай, це покищо буде секрет...

Тисни вподобайку, якщо чекаєш продовження 

Ваша Сашка, цьом