Розділ Перший - Перемогти, чи вигнати з ганьбою?

- Привіт 10-А, ось і почався травень, це напевно один із місяців, на який ви дуже чекали, через закінчення школи, адже контрольні ви майже всі написали, а отже скоро канікули. - Бадьоро та через фальш усмішку вона постаралася заговорити.

Вона старалася бути впевненою та з настроєм але в її очах було видно розгубленість та смуток.

- Валерія Миколаївно у вас все добре? - Запиталася Лідка, що сиділа за першою партою напроти вчительського столу.

- Якби ж то так було… - засмучено мовила вона

- Може ми зможемо допомогти? - Запитася Ваня, що сидів з іншої сторони класу.

- Та дітки тут в іншому справа, вибачте, у мене небуло вибору. - розгублено та напів-плачучи вона відповіла нам

- Так, а що ж тоді? -  Скала Катя а за нею і Ліля.

- Ой дітки, Фестиваль…

- Що, “Фестиваль”? - перепиталися ми.

- Весінній…

- Так, а що з Фестивалем то? Наша школа не буде приймати участь? - Перепиталася мія?

- Давно пора, а то лише позоримось - крикнув Андрій, з останнього ряду.

У Валерії Миколаївни пішли сльози, поколитися дві крапельки по її блідому обличчі 

- Вибачте діти, я вас підвела. - у неї наче з'явився комок в горлі і вона ледь видавлювала з себе принаймі одне слово… - Ніхто не хотів приймати участь на фестивалі від нашої школи. Тож Лілія Степанівна (директор) вирішила, що це буде мій клас, ну тобто ви. А інакше вона мене звільнить, І тут справа не тільки в Єгорові (син Валерії Миколаївни, що два роки тому побився з сином директорки Ігорем) так ще надходять анонімні наклепи. В мене не було іншого вибору як погодитися.

- Але… Але, це зовсім не справиддливо. - Обурилася Ліза

- Так, згодна, справа не з легких, але виборуу мене не було, після того як минулі представники, сусідського ліцею пропозорили нашу школу - відповіла Валерія Миколаївна.

- Але наш клас за їх мірками найслабший, навіщо їм це?- спиталася Юля, і потім додала, - краще б “Б” взяли.

Зараз поясню, чому всі так засмутилися…

Справа була так, у Весняному фестивалі, наша школа приймає участь не вперше. адже там в журі сидить батько одного з учнів та по співпадінню один з інвесторів нашої школи, але я навіть не знала та не бачила його ніколи. Та що тут казати, нам і не казали чий це батько. А я знаю це тому, що нам навіть вчителька розказувала, але казала, що навіть вона не знає хто він. 

Але зараз не про це, мета цього фестивалю придумати розвагу, створити марку чи продемонструвати свій талант на найкращому рівні. НА початку відбираються класи які будуть представляти заклад, після того відбираються відповідальні за фестиваль, потім жеребкування, там ти повинен обрати основну категорію та під категорію. До прикладу Розвага та Театр. І тут хоч не хоч а мусиш вигадувати будь-що аби взяти перемогу для своєї школи.

Минулого разу нам випала можливість приготувати смаколики влаштувати розвагу. І що ви думаєте, хіба це так сталося? майже, але все пішло не по плану… не по нашому плану… Від нашої школи прийняли рішення влаштувати виступ групи на музичних інструментах, а також приготувати кейк-попси та напій. Що наші учні і зробили, але наші конкуренти вирішили трішки додати “ложки дьогтю”, скажемо так.  Перед виступом  розстроїли гітари, через що звук вийшов не чистим, а переналаштувати не вистачало часу. Зробили пунш за допомогою додавання горілки в наш свіжовижатий апельсиновий сік, спитаєте що тут такого? Я відповім те що заявлено було одне а подали інше, і на першому етапі нас і дискваліфікували. А прикол в тому, що це було не вперше, вони відволікають і в цей час під ливають підкручують та  будь-що інше у цьому роді.  То минулого року їхня вчителька отримала штраф. От то й більше ніхто й не хотів іти, щоб не брати на себе відповідальність. 

Наша вчителька приняла рішення цього разу віддуватися за всю школу. ЇЇ і так весь пед-склад недолюблює До неї добре відносяться учні та захищають її, а інші вчителі заздрять, та ще й плюс наш однокласник Єгор, що раніше був в клас “Б” перейшов до нас в “А” через те, що дав відсіч сину деректорки Ігорю вони були однокласниками, то його до нас перевели, а після цього випадку директорка зуб точить на Валерію Миколаївну, та готова її вигнати при першій можливості, але поки що їх небуло, тому має зараз на колму відіграватися.. Тому так і вирішила, щоб раптом що, то її вижене з школи, та наклепом. 

- Це капець! 

- Та ні, чому капець? Кришка! -Відповів Том до Лізи

 Я склала рукина парту на перлася в них головою. “Думай! Думай!” , щоразу старалася собі влумачити в голову, “Нужбо, Емілі, в тебе все якісь ідеї”. Я розуміла, що прийдеться нашому класу віддуватися за всю школу. Я підняла голову, навпроти мене у двох метрах сидить розгублено вчителька. Я подивилася навколо, всім було наче чисто байдуже, типу хочете віддувайтеся самі, ми тут не причім.

- Емі! Треба щось придумати! - штовхнула мене ліктем Ліза

- Так! Я знаю Лізі! - впевнено відповіла я, і доповнила - Я саме цим і займаюся.

Поки , вчителька розказувала про другі новини, на “Виховній годині” , Мої думки у голові, наче у мурашнику мурашки бігали туди-сюди у різні сторони.

Ще є одне завдання, потрібно намалювати плакат від нашого класу до свята Сім4ї. Хто зможе?

 Всі мовчать і кліпають очима, я баран на нові ворота. 

Давайте так, для тих, хто візьме на себе плакат, я надаю звільнення від Фестивалю.

Ну давайте ми з Лілею зробимо - противно відповіла Катя, подумавши, що ніби більше ніхто не захоче. 

Так, вона майже виявилася правою, адже я теж хотіла злиняти, і просто зробити плакатик, тим паче в мене це гарно виходить. Але вже думаю, ладно, потрібно вилазити з того відра крабів, де всі тягнуть на дно.

Оскільки наш клас мав вперше приймати участь, я вирішила уточнити оновлені умови, всеодно зіскочити не вийде, і прийдеться виступати.

Валерія Миколаївно, а можна поцікавитися з оновленими умовами?