Розділ 6

В цей момент всі були в шоці, а точніше ми з Сергієм. Я навіть не уявляла що нам робити! Звісно ж його мати зовсім не в курсі про всю цю гру і може з легкістю нас видати.

-Привіт, мамо- нарешті мовив Сергій.

Він підійшов ближче до матері та обійняв її. Вона здається не очікувала таких ніжностей, а судячи з її виразу обличчя далі, Сергій попросив її підіграти.

-Прошу познайомтеся, це моя мама - Тетяна Олексіївна. Мамо, це наш клієнт Максим Миколайович.

-Доброго дня. А ми якраз спілкувалися з вашим сином та невісткою.

-Так....- непевно мовила Тетяна Олексіївна- сподіваюся що все добре.

Вона сіла на один з стільців та випила склянку води. Звісно ж її стан не дивний, судячи з того що вона почула. Вона оглянула мене з ніг до голови, неначе вивчаючи кожний сантиметр. З погляду Тетяни Олексіївни було зрозуміло, що я зовсім не підходжу її сину ( так вона вважала). Хоча й я на нього не претендувала. 

-Що ж приємно було, познайомитися, а зараз я вже піду. Мені треба владнати деякі справи.

-Гаразд. Тоді до зустрічі.

Максим та Сергій потисли один одному руки і наш гість пішов. 

-Що тут відбувається? Яка ще невістка? Ви можете мені пояснити?- допитувалася Тетяна Олексіївна. 

-Мамо, це довга історія, тому не зараз.- Сергій не хотів нічого розповідати.

-Але не хвилюйтеся, це лише гра.

Жінка пропалила мене поглядом. І чому я їй не сподобалася? 

-Ти, мамо, щось хотіла?

-А так.. Зовсім забула. Сьогодні до тебе прийде гість, тому будь готовий.

-Який ще гість- здивувався Сергій.

Але Тетяна Олексіївна не мала наміру відповідати. Вона лише помахала на прощання та пішла. Ми повернулися до роботи, адже було чимало справ. Але у всій цій метушні, мене не покидали думки про Микиту. Чому він не відповідає на дзвінки? Можливо щось сталося.. Та від думок мене відірвав стук у двері.

-Вас чекають у кабінеті для переговорів. Прийшов Микита Олегович.

Лише одне його ім'я змусило мене підвестися. Адже я неймовірно хотіла побачити його і дізнатися що сталося. Я швидко попрямувала до зали, де й справді сидів Микита. Я обійняла його, але він здається не зрозумів чому я так зробила.

-Катю, що сталося?

-Чому ти не відповідав на дзвінки? Я ж хвилювалася.

-Але все впорядку. Просто у мене були важливі зустрічі, я не міг відволікатися..

-Якщо ви не проти, то нам потрібно обговорити деякі питання.

Я не відразу помітила Сергія який сидів поруч. Здається, він не надто хотів слухати наші розмови. Але це й на краще, бо впевнена, що ще б трохи і посварилася б з Микитою. Тому ми просто почали обговорювати ескізи готелю. Звісно ж не обійшлося без деяких суперечок проте все минуло досить непогано. Опісля Микита поїхав. Він запросив мене на вечерю, проте я не впевнена чи піду... 

***

Робочий день підходив до кінця і я воліла просто розслабитися. 

-Юлю, можеш зробити мені будь ласка чаю. Але чорного, без жодних домішок.

-Так, звісно. Я принесу.

Я пішла до кабінету, адже треба було доробити ще деякі ескізи, тим паче що завтра їх треба відправити. 

-Можна увійти- запитала Ксенія, одна із співробітниць - Юля просила передати Вам чай. Її терміново покликав Сергій Олександрович.

-Так, дякую.

Саме цього мені зараз не вистачало. Такий приємний смак.... Але якийсь дивний. Ні, мабуть мені здалося.... Вже незабаром чашка була пустою, а я почала збиратися додому. Але до кабінету увійшов Сергій.

-Я хотів запитати, чи завершила ти ескізи?

-Так, звичайно. Ось.

Я простягнула йому папери, та раптом мені почало бракувати повітря, я почала задихатися, а мої повіки повільно закриватися. Останнє що я чула це лише схвильовані крики Сергія..

------

Як думаєте, що сталося з Катериною? Пишіть свої здогадки в коментарях. До зустрічі у новій главі.