Розділ 5

Так, говорити що Сергій мій чоловік, було можливо й не найкращою ідеєю, але на той момент мені не спало на думку нічого іншого...

-Приємно познайомитися, Сергію. Я Максим.- наш викрадач був доволі ввічливим.

-Мені також - здається мені, що Сергій ще не раз згадає мені цей випадок, але він таки підіграв. - Здається це Ви власник щоденника.

-Здається ви дуже багато про мене дізналися. Але Вам я його не продам.

-Чому? - я все ж намагалася дізнатися причину.

-Не хочу Вас образити, але один менеджер запропонував мені непогану суму. Думаю кращої пропозиції я не знайду.

-Ну як хочете. Але думаю Ви б не відмовилися віддати щоденник за невелику послугу- мене як і Максима це дуже зацікавило.- Я та моя дружина маємо архітектурну фірму. Я знаю що ви плануєте побудову клубу. Тому ми б могли зробити Вам чималу знижку.

Не уявляю звідки Сергій про це дізнався, та на нашого друга це справило враження, тож він пообіцяв подумати.

-Здається ми не погана команда - я намагалася розрядити атмосферу.

-Може й так, але з одруженням ти перебільшила - він був трохи невдоволений та наші стосунки помітно покращилися.

Незабаром почався аукціон. Там були представлені різні цінні вироби, картини, прикраси. Нарешті дійшла черга й до щоденника, але повідомили, що його продано. Ми з Сергієм задоволено поглянули один на одного. Було очевидно що ми впоралися зі своєю місією.

Під кінець до нас підійшов Максим, звісно ж він погодився на нашу пропозицію. Ми домовилися зустрітися післязавтра, щоб встигнути приготувати деякі ескізи. 

***

Погода була чудовою, тому ми вирішили прогулятися (хоча довелося трохи повмовляти). Дорогою ми планували що робити далі, та вимальовували в уяві ескізи. Коли ми повернули на іншу вулицю, до нас підійшла компанії хлопців.

-Дивіться яка мила дівчина. Чи не хочеш познайомитися?

Вони почали підходити ближче.... Раптом Сергій вдарив одного з них, потім ще одного. Вони були розлючені. Та коли ситуація стала критичною, Сергій схопив мене за руку і ми почали тікати. Звісно мені було зовсім не зручно бігти на підборах, але що зробиш. Ми завернули на іншу вулицю й заховалися за якимось парканом. Здається хлопці не помітили нас й побігли далі.

-Здається на сьогодні пригод достатньо - було видно, що Сергій також втомився. Та й до того ж один з хлопців ударив його, тому залишилася рана. 

-Знаєш, в мене ще ніколи в житті не було стільки пригод, скільки трапилося за сьогоднішній вечір.

Ми розсміялися. В цей момент ми виглядали як справжні друзі... Забравши машину, Сергій підвіз мене додому.

-Дякую за сьогоднішні пригоди.

-Що ж Катю, це справді було дуже весело, а головне, що ми майже повернули щоденник.

-Так, сподіваюся що це буде дуже скоро.

Попрощавшись з Сергієм, я пішла додому. Звісно ж Ліза та Оля вже чекали доповіді про мої пригоди.

-Веселенький в тебе виявився вечір - вони були захоплені моєю розповіддю.

-До речі, в Микити все добре?- Оля нагадала мені дуже вчасно, адже з усім цим я зовсім про нього забула (хоча це зовсім на мене не схоже)

-Зараз зателефоную йому.

Я дзвонила декілька разів але він не брав слухавку. Можливо він просто відпочивав...

****

Сьогодні саме той день, коли ми маємо зустрітися з Максимом. Володимир Олегович звісно також був радий що скоро отримає свій щоденник. Ми підготували деякі ескізи для клубу. На диво під час підготовки, ми з Сергієм зовсім не сперечалися, а навпаки часто згадували наші пригоди. Можливо він не такий вже й поганий... 

Звісно ж ми попередили працівників,що вони повинні вдавати що ми одружені. Це їх здивувало, проте вони нічого не сказали

-Приїхав клієнт на якого ви чекали - повідомила Юля.

Що ж ми були готові. Ввійшовши він привітався з нами, ми провели презентацію, показали ескізи. 

-Ви справді майстри своєї справи. Мені подобається.- ці слова не могли не радувати- Але я б хотів трохи послухати про вас. Розкажіть трохи про ваш спільний бізнес.

Це питання трохи здивувало нас проте Сергій таки заговорив.

-Ця фірма передалася мені в спадок від дідуся. Коли ж я одружився звісно віддав деякі акції своїй дружині, тому ми керуємо разом.

-Не звичайне рішення довірити жінці частину бізнесу.

-Але вона не просто жінка вона надзвичайна. Я інколи сам дивуюся її витримці та силі. Вона має те чого не має жодна інша людина, по-особливому справляється з негараздами.

Мені було дуже приємно чути ці слова, проте я не знала говорив він правду чи лише грав роль. Раптом мені здалося що в офісі всі заметушилися. Десь близько почувся стукіт підборів. Двері відчинилися. До кабінету ввійшла мама Сергія...