Розділ 4

Минуло декілька днів після того як ми з Сергієм стали партнерами. Тепер ми працювали разом над двома проектами. Загалом наші стосунки трохи налагодилися, але ми досі часто сперечалися. Сьогодні я як і завжди працювала в свому кабінеті. Раптом увійшла Юлія.

-Чи не могли б ви зайти до Сергія Олександровича.

-Щось трапилося?- я була дуже здивована такому проханню.

-Думаю скоро Ви самі дізнається.

Не зважаючи на свій подив, я все ж пішла за нею до кабінету Сергія. Він сидів за своїм столом, а поруч на місці для клієнтів та гостей, сидів огрядний чоловік. Він був досить високого зросту, не надто худий, одягнений в класичний костюм. На вигляд йому було років 40. Але що ж трапилося. Невже я знову стану партнером Сергія по проекту. Це вже було б занадто.

-Ось мій партнер Катерина Андріївна. Катю, це Володимир Олегович один з моїх клієнтів.

-Приємно познайомитися!- ми потисли один одному руки-  Не хочу здатися неввічливою, але щось трапилося?

-Я прийшов з деяким проханням до Сергія Олександровича, та він сказав мені що саме Ви зможете мені допомогти.

Якщо чесно, я була здивована тому що він порадив мене, але попросила розповісти в чому справа. Насправді я не очікувала такого прохання..

-Спочатку розповім вам свою історію. Я виріс в небагатій родині, хоча мій батько мав невеликий бізнес. Ще в дитинстві я вів такий собі щоденник, у якому записував як вестиму бізнес, які матиму проекти, як буду оформляти свої офіси. Це були дитячі мрії, але як бачите зараз я сиджу тут і завдячую свому щоденнику. Та нещодавно трапилося дещо жахливе - щоденник зник з мого сейфу. Я не маю уявлення де він тому й не бачу сенсу продовжувати проект без цих записів.

-Володимир Олегович розповів мені цю історію, цей проект запав мені в душу, тому я прошу щоб ти допомогла нам знайти щоденник.

Вперше за все наше знайомство Сергій так ввічливо та з надією попросив мене про щось. Я не дуже знала як знайду цей щоденник, хоча в мене вже з'явилося декілька ідей.

-Звичайно я дуже хочу допомогти та думаю що мені знадобиться твоя допомога, Сергію.

Ми звісно ж домовилися і Володимир Олегович пішов, чекаючи від нас новин.

-Я не розумію, як я знайду цей щоденник. Навіщо ти мене в це вплутав, Сергію?

-Послухай, цей проект надзвичайно важливий, тому прошу допоможи. Я знаю про твою добру інтуїцію а ще в тебе є друг який добре розуміється на пошуку інформації в Інтернеті.

Так це справді було так, тому я трохи заспокоїлася. Пізніше я зателефонувала свому другу Максиму, який й справді дуже добре розумівся на комп'ютерах. Він згодився допомогти. Чекаючи від нього інформації, я й сама провела деякі пошуки, а після його дзвінка навіть придумала план дій.

-Сьогодні ввечері ми йдемо на закритий аукціон, тому приготуйся. Початок о 18:00.- я ввірвалася до кабінету Сергія, так несподівано що він навіть трохи злякався.

-Який ще аукціон? Що відбувається?- він реально здивувався.

-Викрадач щоденника збирається продати його на закритому аукціоні сьогодні ввечері. Звісно поки невідомо хто він, але ми маємо дістати щоденник будь якою ціною.

З вигляду Сергія було зрозуміло що він й здивований й шокований одночасно. Звісно ж він не думав що я знайду інформацію за такий короткий час.

***"

Годинник показував 17:00. Сергій скоро мав приїхати за мною. Сказавши батькам, що ми їдемо на ділову зустріч, я почала обирати наряд. Я вдягла чорну блискучу сукню, також чорні туфлі на високих підборах. Я закінчила приготування саме вчасно, адже приїхав Сергій. Я відкрила двері. Він оглянув мене з ніг до голови. Що ж якби ми не були ворогами, я б подумала, що подобаюсь йому. Сівши в автомобіль ми поїхали до потрібного нам місця. Ця будівля булп досить похмурою. З першого вигляду й не скажеш, що тут проводять свій час багаті люди. На вході перевірили наявність наших імен і ми ввійшли всередину. Це був неначе палац! Все пишно оздоблено золотаво-білих відтінках, а в залі сиділи пишно одягнені вельможі. 

-Ну і де ж нам шукати цього злочинця?- розгублено запитав Сергій, адже людей й справді було не мало.

-Так це саме цей щоденник. Я збираюся його продати за кругленьку суму....

Ми почули чиюсь розмову. Однозначно це був викрадач! Хоча на вигляд так і не скажеш. Одягнений він був досить багато та й зачіска була дуже стильною.

-Я піду поговорю з ним.

-Ти що здуріла? Ти ж видасиш нас- запротестував Сергій.

Проте я все ж зробила по своєму.

-Доброго вечора- я намагалася бути дуже милою.

-Доброго- відповів незнайомець- що цікавить чарівну пані?

-Знаєте, я не часто буваю на таких заходах, але на цей я неймовірно чекала.

-Чому ж - в ньому прокинувся інтерес.

-Я чула що тут збираються продати цінну бізнес-книгу.

-Ну взагалі не книгу, а щоденник. Тай продадуть її Вам наврядчи.

-Чому?

-Ну продавця є умова, що продасть, лише успішному одруженому бізнесмену. Тому вам не пощастило.

Але як таке можливо? Мені будь якою ціною треба отримати цей щоденник. Та, як? Тут підійшов Сергій і в мене виникла геніальна ідея.

-Доброго вечора- привітався він з незнайомцем.

-До речі познайомтеся! Це мій чоловік Сергій!