Розділ 3

Цього прекрасного літнього дня здавалося б ніщо не могло зіпсувати мій настрій, але лише одна згадка про те що мені доведеться працювати з Сергієм, зіпсувала все. Після сніданку я почала збиратися в офіс. Звісно мої батьки були дуже раді тому що я знайшла роботу. У Микити були деякі справи, тому мабуть ми не зустрінемося до вечора. Одягнувши білу блузку та чорну спідницю-олівець, я поїхала до офісу. Юлія (секретар) показала мені мій новий кабінет. Він був досить просторий, з великими панорамними вікнами та виходом на спільну терасу, оформлений в сучасному стилі. Я розклала в шухляди деякі свої ескізи та взялася вивчати документи, які мені принесла секретар.

-Сергій Олександрович ще не прийшов?- мені було дуже цікаво, адже сам просив не запізнюватися.

-Ні, ще не прийшов. Він інколи може запізнюватися на півгодини, але чому ніхто не знає.

Вона вийшла, а мені дуже кортіло дорікнути йому запізненням, тож я чекала його приходу. Тим часом я вийшла на терасу та почала працювати. З тераси відкривався приголомшливий краєвид і це надихнуло мене на створення чергового ескізу. Потім я вийшла щоб попросити у Юлії деякі документи. Вона саме розмовляла з Сергієм. Здається він тільки прийшов і був зовсім не в гуморі.

-Скільки разів я вже казав не влаштовувати зустрічі до обіду! Коли ми все це підготуємо!- він кричав на неї так що мені було її шкода.

-Вибачте-, Сергію Олександровичу, я все підготую- намагалася виправдатися дівчина.

-Через годину щоб все було готово!

Він сердито пройшов біля мене й зайшов до свого кабінету. Я підійшла до Юлії.

-Чому він так кричав?

-Мабуть, він посварився зі своєю матір'ю. Таке часто трапляється, тому й зірвав зло на мені. Але як я встигну все приготувати за годину?- вона була у відчаї.

-Давай я допоможу тобі. У мене зараз не багато роботи, тому я з радістю допоможу.

Спочатку вона не хотіла приймати мою пропозицію, але незабаром ми вже шукали необхідні документи та робили презентацію. Ми закінчили навіть раніше ніж треба було, тож я повернулася до своєї роботи. Коли я працювала, хтось постукав в мої двері.

-Заходьте.

Це був Сергій. Він прийшов поглянути ескізи та приніс деякі свої.

-Що ж думаю все не так безнадійно- від його самовпевненості в мені спалахував гнів.

-З самого початку мої ескізи були набагато кращі. А й доречі ти спізнився на пів години, то хто ж з нас тепер безнадійний?- я бачила як його очі наповнилися люттю, можливо, я також не подарунок.

Він вийшов не сказавши більше ні слова, проте й я не хотіла більше говорити, тож поринула у роботу. Та раптом в моїх думках з'явився той самий хлопець з вечірки. А що якби я тоді залишилася, можливо... Та я миттю прогнала ці думки. Хіба можна думати про когось, коли в мене є Микита. Незабаром я почула як в офісі всі метушаться, та не могла зрозуміти чому. В коридорі я дізналася від прибиральника дядька Олега, що через 15 хвилин тут буде найбажаніший клієнт офісу. Якщо сьогодні не вдасться вмовити про співпрацю, то вся робота пропаде. Але найгірше що Сергій повернеться не раніше ніж за годину. Я розуміла що всі дуже старалися заради цього, тому вирішила допомогти. Попросивши у дизайнера Олесі ескізи, я запропонувала їй деякі зміни, в цей час Юлія приготувала невелику презентацію, а архітектори вибрали найкращий зі своїх креслень. І ось приїхали вони такі бажані клієнти. Власники понад 50 ресторанів по всій країні. Провівши їх до зали ми почали презентацію. Я додавала свої думки і пропозиції, а вони коментували. Під кінець презентації приїхав Сергій. Він також висловив деякі свої думки і тепер всі чекали лише вердикту клієнтів.

-Що ж - нарешті мовила Алла Миколаївна, власниця найбільшої частини акцій- мені надзвичайно сподобалися  ідеї вашої команди, Сергію Олександровичу тому ми згодні на співпрацю.

Весь офіс аж засяяв від щастя, особливо Сергй.

-Але...- ця фраза насторожила всіх- ми згодні працювати лише тоді, коли Катерина Андріївна стане вашим партнером по проекту.

Ким стану? Ну це вже ні. Я сподівалася проводити з ним як найменше часу, але тепер це про то неможливо. Та все ж я погодилася, адже сама влізла у всю цю історію. Та з вигляду Сергія він також не надто був радий цьому партнерству.

-Що ж вітаю, любий партнер!- сказав він з невдоволенням і потиснув мені руку.

Тепер вже як би я не хотіла, та муситиму постійно з ним спілкуватися.. Хоча можливо він вже не такий й поганий!?.