Розділ 2

Наступного дня, прокинувшись у рідному ліжку, я відчувала себе неймовірно щасливою. Цього прекрасного ранку, як і раніше мою кімнату освітлювали веселі сонячні промені. Переодягнувшись, я спустилася на кухню, де вже був приготований смачний сніданок. Ароматна яєчня так і просила поласувати нею.

-Доброго ранку доню- привітався тато, що сидів на кріслі, читаючи ранкову газету.

-Доброго ранку. А де Оля?

-Я тут- вона зайшла на кухню.

На ній була одягнена випрасувана шкільна форма. Пам'ятаю колись, я також носила таку форму в свої шкільні роки.

-Нужбо діти сідайте за стіл- покликала нас мама.

Після смачного сніданку Оля пішла до школи, тато на роботу, ну а я поїхала зустрічати Микита з аеропорту. Звісно ж мама наполягала запросити його на вечерю. Я погодилася. Приїхавши я почала його шукати, та ніде не могла знайти. Аж раптом голос позаду сказав:

-Ти раптом не мене шукаєш?- це був Микита. Саме той з ким я планую провести життя.

-А можливо не вас- я намагалася пожартувати.

-Що ж люба жартівнице, поїхали до готелю я залишу свої речі, ну а потім покажеш мені місто.

***

Ми прогулювалися не довго. Микиті зателефонували тож йому треба було їхати.

-Подзвонив мій добрий друг. Він буде займатися спорудженням, а потім дизайном нашого готелю. Він вже має декілька ідей, тому я б хотів щоб ти поїхала зі мною. Я ж знаю що ти також зробила деякі ескізи.

Звісно ж я погодилася. Було б не погано заявити про себе як про дизайнера. Тим паче зараз мені потрібна робота, можливо комусь я сподобаюся.

Микита поїхав збиратися до готелю, а я додому. Я вдягла чарівну блакитну сукню до колін та сріблясті туфлі на підборах. Сказав шт мамі про справу ми з Микитою поїхали до офісу його друга.

Він знаходився в центрі міста. Я бачила його досвіді часто, але не знала що це за фірма. В середині нас привітала мила секретарка і провела нас до кабінету що знаходився на 5 поверсі. Незабаром з'явилися деякі працівники які також брали участь у проекті. А незабаром зайшов власник фірми та друг Микити -  Сергій. Він був досить привабливим в чорному смокінгу. 

-Радий тебе бачити Сергію. Стільки років минуло..- Микита й справді був радий його бачити- Познайомся це моя наречена Катерина. Вона також дизайнер інтер'єру.

Привітавшись зі мною він почав демонструвати свій проект. Але те що він показував  не надто мені подобалося. Не витримавши я сказала...

-Але тут зовсім не пасуватиме червоний колір Тай вікно тут зовсім недоречне. 

Я підійшла до стенду.

-Вибачте- сказав Сергій- але це мій проект і презентуватиму його я. Тай червоний колір сюди дуже підходить.

Я показала йому свої ескізи.

-Мої роботи набагато кращі- я була надто самовпевненою.

-Та невже? Цей бежевий колір зовсім не входить в концепцію готелю.

Ось так за кілька хвилин ми пересварилися настільки, що зненавиділи один одного. Та найцікавіше було попереду...

-Тихо!!- Микита вже не витримував нашої сварки- Що ж я не хочу ображати жодного з вас. Сергій -мій друг дитинства, Катя - моя наречена. У кожного з вас є неперевершені ідеї. Тому ви будете працювати над цим проектом РАЗОМ.

Він сказав РАЗОМ? Ні цього не може бути я ні за що не буду працювати з цим биком!

-Послухай, Микитою, я все розумію, але..- Сергій намагався щось сказати, та Микита стояв на своєму.

-Жодних "але"! Якщо ти хочеш зберегти проект, а ти отримати практику, то буде так.

Що ж більше ніхто з нас не міг нічого сказати. Коли я виходила з кабінету то Сергій сказав:

-Початок робочого дня о 8 годині, не запізнюйся!

Це було грубувато, але й я не горіла бажанням працювати з ним. Що ж така моя доля.

***

Ввечері ми сиділи за казковим столом. Мама звісно ж постаралася й приготувала все найсмачніше.

-Коли плануєте весілля?- моя мама таки не втрималася від цього запитання.

-Мабуть через місяць або два, як вийде з роботою.- Микита відповів досить легко.

-Робота це звісно ж важливо - погодився тато.

-Сестричко, я вже уявляю яку прекрасну сукню ти одягнеш на своє весілля..- Оля дуже любила помріяти про такі речі.

-Здається думати про це трохи ранувато- я не надто поринала у такі думки, адже більше думала про сьогоднішній день.

****

Провівши Микиту ми як завжди сіли попліткувати з Лізою. Розповівши про сьогоднішній день, я зовсім не очікувала такої її реакції.

-Ну ти Катю даєш: зіпсувала йому презентацію, пересварилися з ним ну а тепер будеш дратувати його на роботі.

-Здається тобі дуже весело!- в мене була якась невелика злість на подругу, та вона швидко минула, адже все так і було.

-Що ж думаю на вас з Сергієм чекають великі пригоди.

Я не дуже взяла до уваги ці слова, але й справді з моїм приходом в офіс все тільки починалося...