Розділ 1

Я бігла по аеропорту шукаючи поглядом свою найкращу подругу. Це був для мене особливий момент. Вперше за цілий рік я ступила на рідні землі. Я побачила її Лізу - мою найкращу подругу. Вона для мене була другою сестрою ( в мене є рідна молодша сестра, але про неї трохи пізніше).

-Як же я скучила за тобою!-вона стиснула мене настільки сильно, що я ледве не задихнулася-Ну що, як там Америка?

-Я також дуже скучила за тобою, за нашими вечірніми посиденьками та веселими розмовами.

-Не хвилюйся незабаром ми знову попліткуємо.

****

Сидячи в таксі дорогою додому, я милувалася краєвидами рідного міста, яких мені так не вистачало за кордоном. І ось нарешті ми приїхали додому. Я швидко вийшла з таксі, взяла валізу та побігла до будинку. Тут віяло затишком та сімейною любов'ю. 

-Матусю як же я скучила за тобою!-я підбігла до матері і обійняла її дуже міцно, відчула рідний материнський аромат.

-Доню...- це все що вона могла сказати, адже також неймовірно сумувала.

-Здається, сестричко, що ти про мене забула.-це був голос моєї сестри Олі. Хоча їй вже було 18 років, та все ж вона залишалася моєю маленькою дівчинкою.

-Хіба ж я могла про тебе забути?- я поцілувала свою сестричку.

Раптом хтось закрив моє обличчя руками. Так, це був мій тато. Він не сказавши ні слова, пригорнув мене до себе.

***

-Що ти плануєш робити далі?- запитав тато, коли ми пили чай після вечері.

-Я думаю знайти собі якусь роботу. Завтра подивлюся деякі оголошення, можливо знайду щось підходяще.

-А коли ти нас познайомиш з Микитою?

Ось саме на це мамине питання я й чекала. Микита - це мій наречений. Ну як наречений, ми плануємо одружитися, але пропозицію він мені ще не зробив. Він має сімейний бізнес в Америці, де ми й познайомилися. Його родині належать одні з найкращих готелей Америки, а зараз вони планують відкрити ще декілька в нашій країні.

-В нього виникли деякі справи, але вже завтра він буде тут.

****

-Матусю, можна ми з Лізою прогуляємося по набережній?

Вона знала що я люблю такі прогулянки, тому й не забороняла. Вже за пів години ми сиділи на лавці насолоджуючись морськими краєвидами. Тут було так спокійно та тихо неначе весь світ зупинився. Ідучи дорогою далі ми зустріли ворожку.

-Катю ну будь ласка давай дізнаємося про нашу долю!- Ліза відчайдушно вірила в такі речі тому відмовити їй було неможливо.

-Почнемо з тебе - сказала ворожка і взяла мою руку- Скоро ти зустрінеш справжнє кохання, трояндо.

-Але я вже маю нареченого, тому це неможливо- я твердо заявила.

-Але не він твоя доля і скоро ти це зрозумієш. А твоя справжня доля чекатиме тебе, ховаючи обличчя.

Я не дуже повірила її словами, але в них знайшлося те що все ж змогло запасти мені в душу. Вона розповіла ще щось Лізі і ми пішли далі. Дорогою ми потрапили в район де часто проводилися вечірки й потрапили на одну з них...

-Катю, ну будь ласка ходімо на вечірку- вона знову вмовляла мене без упину- не щодня ж потрапиш на вечірку найзнатніших кавалерів міста.

-Гаразд, але лише на одну годину.

Та їй лише треба була моя згода. Що ж в цьому вся Ліза.

-Одягніть будь ласка маски - сказав хлопець що стояв на вході до будинку і простягнув нам маски.

Як виявилося це була костюмована вечірка. Всі запрошені були одягнені в чудні костюми, ну а такі як ми просто в маски. Незабаром я загубила подругу в всій цій юрбі, але думаю вона незабаром мене знайде. А сама ж я хотіла вийти на двір. Відкривши великі розсувні двері, я потрапила у дивовижний сад. А найкраще те що там було чимало кущів червоних троянд. Так, безумовно, це мої улюблені квіти. Вдихнувши їх аромат, я знову поринула у свої мрії.

-Здається тобі подобається- сказав голос позаду.

Обернувшись я побачила високого стрункого хлопця. Він був одягнений в чорні шорти та зелену футболку, а його лице закривала маска.

-Здається ти гість на вечірці судячи з твого вигляду. - сказав він якось самовпевнено.

-Здається ти також -  так само відповіла йому я.

Він чомусь підійшов ближче і сказав:

-А ось тут ти помиляєшся, чарівна трояндо.-він нахилився наді мною - Чи не скажеш ти мені своє ім'я?

Я швидко відійшла вбік і сказала:

-Думаю що наше знайомство завершене.

Злившись з юрбою я почала шукати подругу, а потім потягла її додому. Що ж я думала що це була наша остання зустріч з тим хлопцем, але я надто помилялася...