Розділ 39. Хвилююче повернення

Ігор

Генка зустрів мене біля центрального виходу вокзалу, я саме прощався з Сонею. Це був хвилюючий момент, я ще турбувався про неї. Після того, що сталося залишати її не хотілося. Та довелося.  Ми відразу ж поїхали  в офіс. Дорогою друг розповідав про справи. Я повідав йому історію свого зцілення.  Останнього разу, приблизно пів року тому, Генка переконував мене, що варто припинити помсту та змінити життя. А я вперто доводив, що піду до кінця. Тепер же мене було не впізнати. Світився від щастя, як говорив Генка. А друг розповів про свій відпочинок з дружиною у Таїланді.  Довго планував. Та через брак часу та гору відповідальності, яку я наклав на нього, не міг полетіти.

- Летимо ввечері, на два тижні. Відпустиш?- запитує.

- Звичайно. Ти заслужив. – усміхаюсь, та плескаю друга по плечу.

Генка, підкинувши мене до офісу, поїхав додому пакувати валізи.  А роззирнувся довкола. Пів року не був тут, а офіс - це мій дім.  Передбачив, як зрадіє колектив.

Піднявся, на ресепшені мене чекали всі працівники. Отже, Генка спланував нашу зустріч. Мене зустріли з шампанським та солодощами. І кілька годин ми розмовляли, попиваючи шампанське.  Вони все розпитували, а я ділився враженнями.   Всі помітили як я змінився. Робили компліменти. А й справді, я змінився. Став набагато спокійнішим, привітним та радісним.  Подумати тільки, як кохання змінює людей. У моєму серці більше не було злоби чи помсти, лише кохання до найпрекраснішої дівчини, яку я зустрічав, Соні. Минуло кілька годин, а я страшенно сумував без неї. Її аромат, волосся, очі та найбільше губи, не давали мені спокою.

На кінець робочого дня працівники розійшлися, а я зайшов до кабінету і зрозумів, що попервах буде важко. Гора паперів на моєму столі була непосильною. Я вирішив почати негайно. Вдома мене все одно ніхто не чекає. Тож вмостившись у своє крісло, увімкнув лампу і переглядав документи. Робив перерви, під час яких пив каву і споглядав метушню нічного міста. Розгрібав папери до пізнього вечора чи та ранку. Тільки поглянувши на годинник, збагнув, що вже третя ночі.  Цифри та комбінації в паперах стомили очі. Я вирішив, що на сьогодні досить і зібрався додому. Викликав таксі, яке приїхало через хвилин п’ять, і я приємно здивувався швидкому сервісу. Дорогою згадував Соню, як я скучив за нею.

Повернувшись у порожню квартиру, уявляв, як було б чудово зустріти її тут. Щоб Софія зустрічала мене з роботи й ми разом проводили час.  Діставши телефон, написав їй повідомлення: «Кохана, дуже скучив. Мені тебе не вистачає. Напиши коли ми побачимося? Цілую.»

Прийняв теплий душ,  розібрав свою валізу, так ліг спати. Втома накрила мене з головою і я поринув у світ сновидінь.