Розділ 25. Вигідна пропозиція

“Ваш час обмежений, не витрачайте його, живучи чужим життям.” – Стів Джобс.

Життя настільки коротке, що не варто витрачати його на помсту та встановлення справедливості. Правда рано чи пізно випливе і карма дожене кожного. Хелен Соул. 

Сміливим допомагає доля. Верлігій.

Ігор

Я розплющив очі, бо те, що наснилося видалося реальністю. Зляканий я піднявся і поглянув у вікно. Ранок. Яким би він був чудовим за інших обставин. Я ж хотів з Сонею зустріти світанок. Та чи матиму змогу це втілити в життя? Сон насторожив і запевнив, що час діяти й закінчувати ці ігри в Бонда. Життя невинної людини важливіше власних інтересів. Та і шлях помсти забирає надто багато сил. Вже й забув коли просто жив та насолоджувався моментами. А з Софією на мить про все забув. Відчув себе спокійним та щасливим. От тільки тепер мучать докори сумління.  Як можна було не розгледіти небезпеки. Та пізно картати себе, треба діяти. Порившись у шафці знайшов чистий одяг, аптечку і взявся приводити себе до нормального вигляду. Змучений розпачем зовсім запустив себе.

 Промив свої рани та наклав пов’язки, одягнув чистий одяг, який наповнив кімнату ароматом лаванди, освіжувач був у шафці. На диво, аромат був приємний, хоч недолюблював його. Провівши рукою по густій небритій щетині, усміхнувся, спіймавши себе на думці, що Соня б посміялась з мого нинішнього вигляду. Та бажання торкнутися її щічки своїм неголеним обличчям змусило прикусити губу і прийняти цю жорстоку реальність. Чи матиму я змогу ще хоч раз торкнутися її, хоч рукою, не говорячи вже про губи?

Сніданок за розкладом. Тефан зайшов до каюти й подав мені страву з овочів. Я навіть зрадів, кашу їсти я більше не зможу. Тепер я ненавидітиму її все життя.

- Доброго ранку!- Промовивши це, я змусив його підняти очі і поглянути на мене.

- Доброго.- помітно здивувався моєму свіжому вигляду.

- Тефане, я хочу поговорити з Мігелем, і негайно.- заявив я.

- Добре. - Хоч і скривився моєму зухвалому вигляду та спокійно відповів.

Залишивши на тумбі тарілку з овочевим салатом, пішов, зачинивши двері.

Я провів його  поглядом і взявся за сніданок. Так аромат ще не посилював мої смакові рецептори, я зголоднів за нормальною їжею. Вже мріяв про солодке та каву, яку обожнював зранку.

Мігель не змушував себе чекати. Після сніданку зайшов і вмостившись на стілець, з посмішкою чекав моїх рішень.

- Чого ти мене кликав?- спитав.

- Не знаю, як тобі, а я вже втомився від цих ігор. І від моря. Мої ноги хочуть ступити на тверду поверхню. Тому домовляймося і розійдемося вже.

- Що ти пропонуєш?- розсміявся з моєї рішучості.

- Я заберу позов з суду, – він помітно перемінився на лиці. - І знищу всі папери, - додав я.

Мігель очевидно не чекав від мене такої пропозиції. Знав, що я  впертий і так просто не здамся. Чи я даремно ганявся за ним чотири роки, з дня в день мозолив йому очі, нагадуючи про той жахливий випадок на судні. Коли їхню «Тропіку» оточили катери морського контролю і під час зачистки знищили всіх його підопічників, лише Тефан з Русиком і лишилися. Саме під час зачистки моя сестра і загинула. Я не міг просто змиритися з такою втратою, тому кинув усі свої справи й подався шляхом відплати та страшної помсти, чи справедливості, як я вважав до сьогоднішнього дня.

Відтоді Мігель переховується в морі. Чотири роки без суходолу і берега, лише здалеку обриси землі та справжнього життя. Як я його зараз розумію.

- Ти серйозно?- важко проковтнувши, він спитав.

- Так. Тільки - но я повернуся, виконаю свою обіцянку. Я тримаю слово, ти ж знаєш?- нагадую йому, що вірити можна.

- Я подумаю.- відповів і вийшов.

Я відчував перемогу. Мігель не зможе не погодитися. Це ж така бажана для нього свобода, як і для мене, мого сумління. Він погодиться. Я вже святкував подумки. Уявляв як побачу радісні очі Соні, як обійму її міцно  і не відпущу ніколи й нікуди. Лише б все сталося, як я планую. І хай брикається скільки хоче, їй від мене спасу не буде. Я не маю права втратити її. Тільки зараз я знайшов таке бажане колись справжнє кохання. Я зрозумів це тоді, коли ладен був померти заради неї, і зараз готовий. Головне, щоб вона мене вибачила. я ж так сильно її кохаю.