Розділ 22.Компромат

Ілюзій немає ... Надія є...(автор невідомий)

Ігор

Я вже не усвідомлював скільки днів ми  у морі. Планував днів чотири,  а відчуття, що ціла вічність минула.  Снувавши каютою, поглядав на хвилі з вікна і думав, як це зачепити Мігеля. Яким чином зацікавити його, щоб згодився на мої умови. 

Два дні не показувався, лише шум на кормі. У коридорі тупіт, а на порозі нікого крім Тефана з тарілкою бридкої каші. Як так готувати можна. Зовсім смаку не має. Таку бридоту доводилося їсти через силу. І то тільки заради Соні. Я маю бути у хорошому стані, щоб контролювати все, що відбувається на палубі.

Розумію, що Мігель буде надалі мене мучити. І мені є що йому запропонувати за свободу Соні. Віка, моя сестра, не просто переслідувала його, а ще й накопала багато цікавого про його афери. Тому посадити його справа легка, та тільки на березі. У морі вже інші закони.

Тому Мігель і не з’являється на суходолі. Займається піратством в морі, грабуючи судна. А коли тека з компроматом зникне, він зможе спокійно повернутися на суходіл.

Я не хотів відразу йому говорити, та безвихідь змушує мене піти на ризик. Інакше я не можу. Я навіть не уявлю, що відчуває Соня, якщо ще жива. Та ні, я певен, що вона жива. Мігель же не міг їй нашкодити. Ні, не міг. А якщо жива, то точно ненавидить мене. Люто ненавидить. Ці її очі, останній погляд, був наляканим, та ще більше ображеним й ненависним. Я ж знав, що хлопець її дурить і вчинив з нею так само. Чи вибачить вона мені, це неважливо. Головне врятувати й доставити берега.