Розділ 11. У морі

Соня

На яхту нас провели та проінструктували. Та Ігореві це зовсім не потрібно, судячи по його впевненому та діловому погляду. А мені не знадобиться.  Я довірилась йому. Зовні яхта була звичайною, хоч я вперше опинилась на борту. Забравши свої речі, спустилась у трюм. Дизайн яхти аж занадто вишуканий, як для виду зовні. Зовсім не примітна та все ж  комфортна. Я обрала собі каюту справа. І встигла розгледіти іншу каюту, камбуз. Для зручності одягла купальник і легку пляжну туніку. Відчувши поштовх, зрозуміла що яхта почала свою подорож. Піднялась нагору до Ігоря. Він і справді був у цьому ділі майстер. Такий самовпевнений та спокусливий, з голим торсом стояв біля штурвала.

- Тобі пасує, - я підійшла ближче, і моя талія опинилась у його міцних обіймах.

- Дякую,- мило всміхнувся, чмокнувши мене в щічку.- Тобі теж пасує, - грайливо оглянувши мене.

Я не звикла до компліментів, та й Ігор змусив мене почервоніти не лише від слів. Перевіривши правильність курсу, включив автопілот і взявся покривати мої оголені плечі поцілунками. В середині мене з’являлося непереборне бажання піддатися спокусі й просто насолоджуватися моментом. Такого ж не буває у реальності. Може це сон? На мить мені б хотілося щоб це було так. Такої рішучості від себе я не очікувала. Ігореві не довелося довго мене вмовляти. Я й сама жадала близькості з ним. Хоч буде про що шкодувати. Ми спустилися до трюму, і навпомацки обрали для себе зручне місце. В пориві пристрасті мене не хвилювало зовсім нічого, навіть те, що зраджую хлопцеві. Та Тимур же мені більше ніхто. Ігор впивався в мене своїми пухкими й такими солоними на присмак губами. Покривши моє тіло цілунками, звільнив його нарешті від одягу. І собі долонями вже дослідила кожну частинку його тіла. Пружні м’язи, сильні руки та рельєфні плечі. І навіть кубики пресу відчула своїми руками. Хоч зовні він не здається якимось бодібілдером, та з формою у нього все добре. Віддалась пориву. Нарешті відчула себе бажаною. Його руки міцно стискали мої сідниці, поки всередині вибухало, невідоме для мене раніше, задоволення. Позбавлені сил,  ми опустились на широке ліжко, яке чомусь було не в моїй каюті. Воно було таким м’яким та зручним, і я пошкодувала, що не обрала саме цю каюту.

- Я хочу цю каюту, - запевнила я Ігоря,  поцілувавши його у щоку.

- А ти не її обрала?- здивувався.

- Я обирала навмання і прогадала. Ця мені більше подобається. Хоча...- я повільно та спокусливо облизала свої пересохлі губи, Від цього Ігор не втримався, і вп’явся губами в мої. Пристрасні поцілунки, з обіймами тривали б вічно, якби не відчуття голоду.

- Мені треба поїсти, - благала я.

- Оу, я зовсім забув, що ми в морі. Піду гляну, що там на горизонті, - Ігор натягнув шорти й піднявся нагору.

Знайти свою туніку у такому безладі вдалося не відразу.  Я пішла господарювати на камбуз. У холодильнику були продукти, наш інструктор подбав про все необхідна на днів три-чотири, так точно. Їжі було достатньо. Заходилася готувати нам вечерю, бо як показував годинник на стіні, вже була майже шоста годинна. Накривши на стіл, я піднялась на корму яхти.                                                          

- Ігорю, ходімо вечеряти, - прошепотіла на вушко, наблизившись до нього впритул.

- Нарешті, я страшенно голодний,- відповів, і поставивши яхту на автопілот, ми пішли вечеряти.

Після вечері ми зробили перерву і зупинились у відкритому морі,  поплавали й вдосталь насолодились морем. Та найпрекраснішим було зустрічати захід сонця разом з Ігорем. Ми присіли на кормі і, мочивши ніжки у морі, пили вино й говорили.

- Зупинка на всю ніч. - Заспокоїв мене Ігор. І розповів мені багато цікавого про морське життя. Про спеціальну радіостанцію для моряків, сигнали sos, про які я лише в кіно і чуло. Я б слухала його безкінечно. А з Тимуром мені зовсім поговорити ні про що. Ці думки нагадали мені про нашу сварку і розрив. Чи правильно я чиню?  Ігор помітив зміну на моєму лиці.

- Все добре, Соню?- сполоханий.

- Так. Я згадала про Тимура,- хочу бути з ним відвертою.

- Вже шкодуєш, що кинула його?

- Ні. Навпаки. Я думаю, що ти чудовий. Я вічність тебе б слухала, - потягнулась до нього ближче. Повільно поцілувати його  й у відповідь отримала пристрасний поцілунок.

З його обіймів не хотілось втікати. Та вночі в морі холодно. А Ігор мав кожні три години повертатися до радіостанції і уважно вивчати, про що там говорили. Я втомилася. Відкрите море мене зморило, так і не дочекавшись його повернення в ліжко, я заплющила очі.