2

— Ну, і у завершенні — Кімберлі стає королевою школи.

Венді на одному подиху розповіла мені про подробиці минулого року не оминувши випадок, де Майк набив морду Тайлеру, попри те, що сам Тайлер сидів поряд з нами. Звичайно, як віддана подруга – Венді до останнього стояла на боці Тайлера. Це відчувалося.

— Я дуже здивувалася б, якби Кім не стала королевою балу, — хмикаю і намагаюся швиденько розкласти в голові почуте.

Що я зрозуміла? Виявляється мій брат не такий ангел, як мені завжди думалося. Він ще той негідник.

Алекс, Майк та Ендрю тримали у страху всю школу. Усіх їх боялися та поважали, окрім Тайлера. Він завжди переходив їм дорогу.

Тайлер та Ендрю були однокласниками, а Майк, Кім та Алекс випускники. Після інциденту минулої весни, в якому була замішана Рейчел, Майка відсторонили від навчання і лише завдяки «мольбам» містера Даві відновили цього року. Тепер Торрес знову випускник.

Дивно все це... Сюди я точно не хочу занурюватися.

А ось те, що Рейчел найголовніший антигерой у всій цій історії мені вже стало ясно. Тепер і я сама того не бажаючи вплуталася у війну з нею і не спущу з рук її поведінку.

Вона вирішила тероризувати школу? Не на мою зміну.

Щодо Тайлера, я вкотре переглянула своє ставлення до нього. Через дурепу Рейчел він постраждав і тепер є що на кшталт мішка для побиття у Майка.

Тут, на жаль, я нічого не зможу зробити. Як виявилося, Майка важко змінити. Мені хоча б самій зрозуміти, що у хлопця в голові. Розібратися в ньому… Тому з Тайлером я вирішую дотримуватися дружніх відносин незважаючи ні на що.

— Нам час, — гукає нашу компанію Чад. — Ризикуємо запізнитись на урок і зруйнувати стереотип, що ми занудні зубрили.

— Пішли Кріс, я покажу тобі, де знаходиться кабінет англійської, — Тайлер ніжно торкається мого зап'ястя перетягуючи на себе всю увагу і я смикаюсь.

Не так близько я хотіла підпустити його до себе. Його місце у вічній френд зоні та нехай нічого не вигадує. Я не дам приводу. Для мене, як і раніше, важливий Майкл Торрес, хай навіть зараз мені хочеться придушити його.

— Обов'язково покажеш, — висмикую свою руку і стукаю йому по плечу.

— Анкети для заповнення в кандидати президента школи, — незнайома дівчина приземлює на наш стіл стопку глянсових папірців і монотонно продовжує: — Як завжди. Декілька турів, потім обирають два найкращі кандидати та відбуваються вибори.

Коли дівчина йде, Чад підхоплює один аркуш і передає Венді.

— Ні! — вона заперечливо хитає головою. — Не цього разу.

— Більше шансів не буде. Ми тут останній рік.

— Ні! Я передумала.

— Ви про що? — незрозуміло дивлюся на них.

— Венді вже багато років марила, що хоче стати президентом школи, але схоже переросла. — Так само здивовано вимовляє Тайлер. Схоже, їх усіх вразив цей факт.

— Давай, Венді! Нам потрібна своя людина у цій бісовій системі.

— Рейчел повернулася. Я не маю жодних шансів перед нею. Я навіть намагатись не збираюся.

Ах, ось воно що... Рейчел! Чому завжди ця Рейчел?

— Бери! — вихоплюю лист з Чадових рук і всовую їй. — Ми зможемо перестрибнути Рейчел. Потрібно буде — оголосимо справжню війну. Ти станеш президентом школи. Я допоможу тобі в цьому!

— А ти не перестаєш мене дивувати, Пенсакола! — захоплено заявляє Чад. — Якби ти балотувалася, то мій голос був би за тебе.

— Збережи свій голос для Венді.

— Відчуваю цей рік буде незабутнім! — Підсумовує Тайлер.

Не перечу. Я також так відчуваю.

.

Залишок дня протікає більш-менш врівноважено. Більшість викладачів мені дуже подобаються. Особливо, дивний викладач англійської літератури.

Він дуже молодий, щоб його сприймати серйозно. Видно — нещодавно закінчив навчатися й прийшов працювати до школи. Проте містер Сойєр, сидячи на вчительському столі, бовтаючи ногами, зміг утримати увагу всього класу, розповідаючи своє бачення Грозового Перевалу письменниці Емілі Бронте.

Ми сиділи відкривши рота, слухаючи все, що він нам розповідав. Я не читала цей твір, але сьогодні ж знайду його і наповню цей вечір новими емоціями.

Можливо, цей твір відгукнувся ще й порівнянням головного героя з однією людиною з реального життя. Ну, ви розумієте, про кого я? А Едгар Літнтон дуже нагадує Тайлера...

Безперечно, відтепер, англійська література — мій улюблений предмет.

Як виявилося, окрім історії у нас із Рейчел ще один спільний предмет. Фізика. Терпіти не можу цей урок, але батьки наполегливо рекомендували мені додати його до списку дисциплін. І ось, тепер, мені доведеться ділити клас із Рейчел.

Мене засмутив цей факт, але я постаралася не надавати цьому значення і вибравши ряд задніх парт, я практично весь урок листувалась з Кім. Це був останній урок, тому передчуття закінчення дивного дня, пересилило огиду до цієї особи, на ім'я Рейчел.

«Ми з дівчатками із сестринства йдемо на вечірку у ці вихідні. Ти мій "плюс один". Відмова не приймається!»

Саме це повідомлення застигло мене зненацька, коли я поглядом пропалювала діру у спині рудоволосою Рейчел. Як Майк взагалі міг на неї клюнути?

«Тебе вже запросили до сестринства?»

Не здивована. Хоча здивована. Адже вона лише перший день у коледжі. Схоже, її день проходить набагато краще, ніж мій.

«Ти що, сумніваєшся у своїй карколомній сестрі? Так! Я вже перебуваю в сестринстві, але на вечірку ми підемо до братства Алекса. Загалом, на суботній вечір нічого не плануй. Я о восьмій годині заїду за тобою. Батькам привіт. Якщо відмовляться відпускати — клич мене. Я включу свою чарівність і точно відпустять».

Усміхаючись, я гашу екран. Не маю сумніву, що батьки клюнуть на її чарівність. Кім, Алекс та їхні батьки допомагали нам з облаштуванням у новому будинку і мій тато просто закохався у Кімберлі. У хорошому значенні цього слова.

Передчуття відмінних вихідних мене трохи розслаблює. Зрештою, якщо Майк поводиться так і не хоче йти на контакт, я не зобов'язана сидіти в чотирьох стінах і чекати його дзвінка. Я обов'язково піду з Кім на вечірку і чудово проведу час.