Літо 100/10

ГЛАВА 6. Коли рішення важливіші за страх.

 

 

 

Після тієї розмови в кімнаті B-17 щось змінилося.

Не різко, не помітно — але повітря ніби стало густішим. Мелл ловила себе на тому, що більше не хоче тікати від думок. Вперше за довгий час їй не хотілося просто пережити день і забути його. Вона хотіла зрозуміти.

— Якщо ми помиляємося, — сказав Майкл, сидячи на підвіконні й дивлячись на ліс, — то виглядатимемо повними ідіотами.

— А якщо ні? — відповіла Ліз.

— Тоді ми єдині, хто це помітив.

Джастін крутив у руках ліхтарик, то вмикаючи, то вимикаючи його.

— Мені не подобається, що це відбувається саме о 3:14. Зазвичай дивні речі не такі… точні.

Мелл мовчала. Вона думала про шепіт. Про те, що він не лякав її так, як мав би. У ньому було щось…

спрямоване. Наче звук шукав її.

— Ми не спимо цієї ночі, — сказала вона нарешті. — Усі. Разом.

Ніхто не заперечив.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше