Літня примара

Максим глубоко вдихнув і відчув запах кавунів. І таких стиглих, що по ньому стукеш і він розпадеться навпіл - ні, навіть розірветься соком.

Подумки хлопець склав у рюкзак маску для плавання, спортивні шорти (на морі - універсальна одежа на всі випадки життя) і парадно-вихідний костюм з джинсових бриджів і сорочки.

Передчував як вони сідають з друзями у машину, вмикають гучно музику і їдуть далеко-далеко - куди бачать очі (скоріш за все - у Кіріловку).

Як потім їдять пахлаву на пляжі, кидають один одного бомбочкою, а вночі довго розмовляють за столом (чи поклавши простилку на пісок) про щось душевне і часом звертають увагу на безмежно красиве зоряне небо.

А навколо ось ця безтурботна атмосфера моря.
Де чомусь завжди витрачаєш грошей більше, ніж запланував. Б`єш по боксерській груші, щоб незрозуміло для чого виміряти силу удару, кидаєш по кульках дротіками, щоб виграти непотрібного зайця. Висиш на якомусь вертлявому турніку чи лізеш по смикуватій драбині, щоб завідомо програти. І, врешті-решт, заходиш у нестрашну кімнату страху (ну добре, інколи буває й страшно).

Раптом щось загуло. Максим подивився у вікно і побачив, що почався сніг, а металеве підвіконня трясе від сильного вітру. Начальник гучно кинув на стіл кипу якихось неодмінно важливих до виконання документів і літня примара остаточно зникла з думок хлопця.

Він зітхнув, підсунув до себе пильні А4, і почав вникати у офіційно-діловий стиль зимнього, робочого мовлення.