ДОЩ

Літній теплий дощ блищав різнокольоровими краплями в променях сонця і ці краплі нагадували яскравий дрібний бісер, що його впустило небо, а сірий дощ взяв та й вбрався в гарний бісер і, пронизаний промінчиками сонця, насолоджувався ароматами квітів, що наче маленький едем розквітнув перед вікном, за яким стояла дівчина. Вона дивилася на квіти, що немов прикраси радували її очі і серце на пишних і смарагдових клумбах. А фотографу здалося, що він побачив прекрасну незнайомку в білій рамі під склом, і, піднявши фотоапарат, він навів на неї, йому хотілося зняти її, щоб навіки закарбувати її на своїх фотографіях. Він не бачив колір її очей, але бачив, що вона посміхається, і йому дуже хотілося, щоб ця її посмішка відбилася в її очах, щоб він міг побачити колір її красивих очей. І коли він навів на неї свій фотоапарат і хотів уже натиснути на кнопку, то побачив, як їхні очі зустрілися. Вони дивилися одне на одного здавалося крізь вічність і він знав, що ніколи не забуде її очі.
Вони дивилися один на одного всього кілька хвилин, а йому здавалося, що ці кілька таких коротких хвилин перетворилися на години але ось вона відійшла від вікна, а йому здавалося, що картина в білій рамі під склом опустила і втратила свою красу. Коли вона зникла у вікні, він вийшов зі свого укриття і, не зводячи очей з вікна, увійшов у її сад. Там на яскравій різнобарвній клубі цвіли квіти. Зірвавши кілька красивих квітів, він поклав букет на підвіконня і пішов, забираючи її прекрасний образ. 
Фіранка з яскравих бус переливалася маленькою веселкою в променях сонця. Закінчивши малювати, вона відійшла від мольберта й уважним поглядом оглянула свою роботу. Аліса малювала захід сонця над синім, як клацання морем. Захід сонця, в якому були і яскраві фарби світанку, але вони вже були в променях сонця, що згасало, і ці відтінки пройденого дня на картині їй подобалися.
І все ж таки, чогось у цих західних фарбах їй не вистачало, щось було не так. Вона дуже сподівалася, що сьогодні її фантазія дозволить їй закінчити цей портрет, який вона почала писати кілька днів тому. Задумливо, дивлячись на картину, яку мріяла закінчити дівчина, щоб зібратися з думками, вийшла в сад. На підвіконні побачила букет яскравих квітів, згадала юнака, який знімав її, посміхнулася цим спогадом, узяла їх до рук, і аромат весни забрав її у свій квітковий едем. 
Вона увійшла в будинок, повернулася до своєї роботи над портретом і закінчила його, подарувавши йому фарби квітів і аромат літнього дощу.  Вона дивилася на нього з чорно-білої фотографії.  А йому хотілося, знати колір її очей, сяйво її посмішки, чути звук її сміху, бути там, де вона Задумливо, дивлячись на картину, яку мріяла закінчити дівчина, щоб зібратися з думками, вийшла в сад.На підвіконні побачила букет яскравих квітів, згадала юнака, який знімав її, посміхнулася цим спогадом, узяла їх до рук, і аромат весни забрав її у свій квітковий едем. Вона увійшла в будинок  знову, як перший раз  повернулася до своєї роботи над портретом і закінчила його, подарувавши йому фарби квітів і аромат літнього дощу.  Вона дивилася на нього з чорно-білої фотографії. А йому хотілося, знати колір її очей, сяйво її посмішки, чути звук її сміху, бути там, де вонаВона дивилася на нього з гарною посмішкою і в її зовнішності, у світлі її очей була якась своя таємниця. 
Ця таємниця заінтригувала і чим більше він дивився в очі своєї незнайомки, чим більше йому хотілося її дізнатися. Він поки що не міг зрозуміти, що це було - кохання з першого погляду чи просто бажання познайомитися з цією дівчиною? Уже багато років Ігор працював фотографом, через його плівку пройшло багато образів жінок, дівчат, чоловіків, хлопчиків. Але ще ніколи йому не доводилося знімати такий дивовижний образ дівчини, що стоїть біля вікна.