8 Розділ

— Нам до екзаменів треба готуватись, — сухо зауважив клавішник, схрестивши руки на грудях. — Який фестиваль, якщо ми екзамени провалимо? Якщо нас завалять на тестах, директор наш бенд прикриє швидше, ніж ти встигнеш щось сказати.

Навчання для хлопців перетворилося на справжній квест на виживання між роком та наукою. Наступні кілька уроків пройшли як у тумані: Хару примудрявся непомітно барабанити пальцями по парті, вистукуючи ритми, поки вчителі розпиналися про синуси, а Макс потайки під столом гортав у телефоні схеми підключення мікшерних пультів, зрідка киваючи викладачам із максимально розумним виглядом.

Коли нарешті пролунав довгоочікуваний дзвоник на велику перерву, голодні музиканти першими рвонули до шкільної їдальні. Навколо панував звичний хаос: пахло свіжими булочками з корицею, смаженою котлетою та чаєм, а учні штовхалися біля роздачі, голосно обговорюючи завалені контрольні.

Хлопці якраз забрали свої порції, коли Хару раптово завмер посеред проходу з тарілкою пюре в руках. Його карі очі засіли на одній точці. Він почав запекло й боляче штовхати Макса ліктем у бік, ледь не перекидаючи на нього свій обід.

— Це вона... Богиня... Афродіта... — заворожено прошепотів Хару, киваючи в бік далекого столика біля вікна.

Макс незадоволено шикнув, рятуючи свій сік від катастрофи, і ліниво повернув голову. Там, у сонячних променях, сиділа Ітті — її кучеряве каштанове волосся пишною хвилею спадало на білу футболку. Вона спокійно пила сік, виглядаючи неймовірно гарно на тлі галасливої їдальні.

— Новенька? — буденним тоном запитав клавішник.

— Нереальна красотка! — палко видихнув соліст, остаточно втрачаючи зв'язок із реальністю.

Макс раптово підняв обидві долоні й підставив їх човником прямо перед обличчям Хару, трохи нижче його підборіддя.

— Що ти робиш? — невдоуменно кліпнув гітарист, на мить прийшовши до тями.

— Ловлю твою щелепу з очима, — абсолютно серйозно відказав Макс. — А то зараз повипадає прямо в твоє пюре.

— Придурошний? Відчепись! — огризнувся Хару, червоніючи, й обурено відштовхнув руки друга.

Набравши повні легені повітря й поправивши зачіску, Хару рішуче рушив через усю їдальню прямо до столика новенької, вже вигадуючи на ходу чергову геніальну фразу про «математику». Але не встиг він зробити й п'яти кроків, як якийсь високий хлопець із паралельного класу випередив його, упевнено підійшов до Ітті й з посмішкою присів на краєчок її столу.

Хару зупинився як укопаний, так і застигши посеред зали з тарілкою в руках. Його перемога вмить скасувалася.

— Привіт, ти новенька? — розслаблено запитав цей тип, спираючись рукою на поверхню столу й зазираючи дівчині в обличчя.

— Так, — коротко кинула Ітті, навіть не відриваючись від свого соку.

— Я Джері, вчуся в паралельному класі. Не хочеш подивитись школу? Організую екскурсію.

— Я хочу поїсти, — спокійно відрізала вона, переводячи погляд на свою тарілку.

Джері це ні краплі не збентежило. Він самовдоволено посміхнувся й повів плечем:

— Я можу приєднатись?

— Ти вже приєднався до того, як спитав.

— Ну, я просто не звик питати... — з викликом у голосі сказав хлопець, явно вважаючи цей підхід своєю фішкою. Проте під холодним поглядом дівчини він трохи зам'явся й додав: — То я можу присісти з тобою?

— Ти вже сидиш, при тому ще й на столі, — Ітті виразно подивилася на те місце, де влаштувався Джері. — Встань.

— Оу, чого така різка? — хлопець нахмурився, але з подивного для нього столу все ж таки зліз, роблячи крок назад.

Ітті спокійно потягнулася до пластикової підставки, витягнула звідти одну паперову серветку й мовчки протягнула йому. Джері розгублено взяв її двома пальцями:

— Нащо це?

— В дзеркало подивишся — дізнаєшся, — рівним тоном відповіла дівчина.

Вона граційно піднялася з-за столу, закинула на плече рюкзачок й упевнено пройшла повз нього. Джері так і застиг із серветкою в руках, повністю спантеличений такою відсіччю. Проте за кілька кроків Ітті раптово зупинилася, обернулася через плече, так що її кучері красивою хвилею злетіли в повітря, і з абсолютно незворушним обличчям додала:

— А ще у тебе застібка на штанах… застібни.

Після цих слів вона розвернулася й вийшла з їдальні, залишаючи хлопця червоніти під тихий регіт сусідніх столиків. Джері судорожно кинув погляд униз і почав гарячково виправляти ситуацію, а Хару, який усе ще стояв посеред зали з тарілкою пюре, ледь не впустив її від захвату. 

Хару нарешті відімкнувся, судорожно ковтнув повітря й обережно поставив тарілку з пюре на найближчий вільний стіл, бо руки досі злегка тряслися від побаченого. Його карі очі світилися таким диким захватом, ніби він щойно виграв мільйон у лотерею або зустрів самого Оззі Осборна.

— Оце ти левицю обрав. Я в шоці, бро, — Макс сильно штовхнув його ліктем у бік, ледь не змусивши Хару знову втратити рівновагу. Клавішник стримано посміхався, дивлячись у бік дверей, де щойно зникла Ітті. — Вона цього невдаху розкатала по асфальту навіть голосу не піднявши. Рівень.

— Ти бачив? — зашіпотів Хару, хапаючи Макса за лацкан піджака й трусячи його з такою силою, що у того ледь окуляри не злетіли. — Ти бачив її?! Вона не просто богиня, вона... вона геніальна!

— Вона тобі не підходить. 

— Чого це?! — обурився Хару, мало не впустивши виделку в тарілку, і його білі пасма волосся знову войовниче злетіли вгору.

— Тому що ти дурак, а вона адекватна, — абсолютно спокійно й безжально розклав по поличках Макс. — Ти просто не того рівня, бро. Спустися на землю.

— Вона ще й відмінниця, — приречено зітхнув гітарист, згадуючи її ідеальну відповідь біля дошки та свої ганебні «Піфагоров і Менделєй».

— То, може, попросити її підтягнути нас? — раптово озвучив свіжу думку клавішник, примружившись. — Нам обом світить повний завал, якщо не зберемося.

— Вона сказала на математиці, що у неї немає часу на таких, як я. — Хару трагічно закинув голову назад, ледь не плачучи від несправедливості долі. — Розумієш? «На таких»!