Літній дар

Розділ 21

Останні години в офісі тягнулися, мов розплавлена на спеці гума. Мені здавалося, що я не просто допрацьовую день, а відбуваю термін за злочин, якого не скоювала.

Колеги ходили навколо мого столу навшпиньки. Сан Санич тричі приносив мені колу з льодом, Олена Степанівна заходила співчутливо позітхати, Олег із айті-відділу все намагався знайти помилку в системі Атаманенкових мізків, мовляв, це якась дурниця і кадровий збій.

— Дарино? — обережно спитала Олена, коли я складала в коробку свою улюблену чашку та настільний календар. — Що сталося? Ви ж із Дарієм Олександровичем так добре працювали...

— Просто так складаються обставини, Олено Степанівно, — видавила я з себе максимально спокійну, позбавлену емоцій посмішку. — Настав час рухатися далі.

Але наш неофіційний чат просто палав. Телефон без зупину вібрував у кишені.

Я врешті заглянула туди:

Натаха Свахенко:

«Та це все ця міланська змія! 100%! Вона його обкрутила, а Дару просто вижила з компанії! Вона ж бачила, як бос на Левченко дивився!»

Олена Степанівна:

Дивився та звільнив! Ну, думаю це не Вікторія, а Лещенко повпливав.

Олег АЙТІ: «Ні. Вікторія сценарій розіграла. До приїзду цієї кралі все було ідеально. Правда питання, хто Вікторії здав про ставлення Олександровича до Олександрівни???»

Сан Санич: «Шеф цілий день зачинений. Мені здається, там усе не так просто…»

Я дивилася на ці повідомлення й сердилася.

Я ж це все можу прочитати !!!

Раптом в голові вистрелила дика, божевільна думка.

А що, як це й справді був план тонкий план Вікторії? Що, як уся ця історія про «5 мільйонів», «імпотенцію» та благання про допомогу — просто витончена, хитра вистава, щоб змусити мене психанути й піти самій? Гарно зіграно: прибрати конкурентку з дороги руками самої ж конкурентки! А таки міланська наречена після розмови зі мною в офіс не заявилася! Зміюка!

Але потім я перевела погляд на аркуш із заявою, де стояв розмашистий, впевнений підпис Атаманенка.

І серце знову стиснулося від болю.

Навіть якщо Вікторія й грала в свої ігри, то підпис поставив Атаманенко. Не вона. Він особисто підписав. Він особисто сказав, що я вільна. Він особисто вибрав свій бізнес, свій шлюбний контракт і свій холодний спокій, відкупившись від мене преміями та компенсаціями.

Йому зі мною різко стало некомфортно.

Я швидко й мовчки передала все що потрібно здивованій помічниці.  Зібрала чималу коробку з особистими речами, заштовхала сумку з Мишариком під пахву й підійшла до виходу.

Кабінет Атаманенка залишався зачиненим. Двері не пропускали  ні звуку, ні руху. 

Дарій так і не вийшов.

За увесь цей довгий, пекельний день двері його імперії жодного разу не відчинилися для мене.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше