Літній альянс Ірини, Тетяни та Юлії
Розділ 9
Потяг вирушив о 7:40. Ірина не дивилась у вікно — вона писала. У блокноті, який взяла в останній день.
“Ми не записали все. Але й не мали. Це — наше. Іноді краще залишити між рядків.”
Тетяна слухала музику. Але не ту, що грала в навушниках — а ту, яка залишилась у ній. Вона згадувала, як не рахувала час. Як сміялась без причини. І як не боялась.
Юля відкрила повідомлення. Не прочитане. Вона залишила його навмисно. Бо знала: іноді не відповіді, а відчуття — важливіше.
Кожна з них написала листа. До себе — майбутньої.
“Ти ще пам’ятаєш той запах кави з корицею? Той вечір на пляжі? Не зрадь це. Навіть коли знову зануришся в офіси й дедлайни.” — І.
“Не шукай контроль у всьому. Іноді свобода — найточніший план. І найсправжніша версія тебе — та, що сміялась у ніч без Wi-Fi.” — Т.
“Ти сильніша, ніж думаєш. І навіть якщо забудеш, ким мріяла бути — згадай той ранок, коли стояла на пляжі й знала: світ ще відкритий.” — Ю.
Вони не роздрукували ці листи. Не надіслали. Але зберегли в серці. Бо деякі історії — не для того, щоб їх писати. А щоб ними жити.
Кінець… або новий початок.
#1699 в Жіночий роман
Відредаговано: 16.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
