Літній альянс Ірини, Тетяни та Юлії

Розділ 1

Першою рішучість проявила Ірина. Вона не просто вимкнула телефон — вона влаштувала справжню церемонію прощання з обов’язками. Запакувала зарядні пристрої в коробку, приклеїла на неї записку «Не відкривати до осені» і сховала її під ліжко в готельному номері.

— Якщо мене шукатимуть — хай краще самі себе знайдуть, — сказала вона й вийшла в халаті на балкон.

На столику вже чекала кава. Без графіка, без терміновостей. Уперше за довгий час — просто кава.

Тетяна тим часом сиділа на шезлонгу й рахувала в голові, скільки листів ще прийде без її відповіді. Вона вже двічі відкривала ноутбук… і двічі його закривала.

— Це звичка. Робота — це як кофеїн. Якщо не припинити, буде передозування, — зітхнула вона і простягнула руку до мохіто.

Юля тим часом лежала біля басейну з книгою на грудях і закритими очима. Не читала. Просто лежала. І відчувала, як тіло вперше за рік починає дихати.

— Відпочинок — це теж навичка. Її треба тренувати, — сказала вона, не відкриваючи очей.

Цього дня вони не зробили нічого «важливого». Але почали найголовніше — повертати себе собі.

Далі буде...

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше