Морозиво і сонце

На вулиці спека, асфальт розігрітий,
Сонце висить над будинками вмить,
А я купую стаканчик морозива —
І вже не страшно від спеки тремтіть.

Вершкова хмаринка повільно тане,
Полуничний слід залишається там,
Літо сміється над кожним балконом,
Сонячний промінь сідає на дах.

Діти біжать із морозивом по вулиці,
Хтось розмалював собі щоку,
Хтось намагається впіймати морозиво,
Що розтікається просто в руці.

Поруч фонтан розсипає краплини,
Вода підлітає до сонячних хмар,
День перетворює звичну картину
На справжній веселий літній базар.

Пахне липами, медом і містом,
Пахне теплом від нагрітих стін,
Літо проходить по вулиці свистом,
Наче веселий невтомний музикант.

На лавці сидить старенька бабуся,
Годує голубів крихтами хліба,
Поруч хлопчина сміється і тулиться
До свого тата, щасливого й доброго.

Автобус проїхав, дзвінок продзвенів,
Хтось поспішає, хтось зупинився,
А я сьогодні не хочу нікуди —
Я просто хочу, щоб день не скінчився.

Морозиво тане швидше, ніж думки,
Сонце малює відблиски в склі,
І я ловлю цю маленьку хвилину,
Найпростішу у цілому світі.

Може, дорослим бракує саме цього —
Смаку дитинства у літній спекотний день,
Коли одна солодка дрібниця
Могла перетворити сум на пісню.

Я йду повз парк, де зелені алеї,
Там на деревах співають птахи,
Сонце крізь листя кидає на землю
Круглі й рухливі свої промінці.

Вітер приносить запах води,
Десь за фонтаном шумить дітвора,
Літо здається таким молодим,
Наче йому не буває кінця.

У небі повітряні кулі пливуть,
Червоні, жовті і синя одна,
Наче маленькі планети летять
Там, де безмежна блакитна весна.

Я зупиняюся біля вітрини,
Там відбивається сонячний день,
І раптом помічаю себе усміхненим,
Наче хтось стер із душі мою тінь.

Морозиво майже розтануло зовсім,
Лишився стаканчик і крапля тепла,
Та я не сумую через це ніскільки —
Бо ця хвилина уже прожита.

Увечері місто стає прохолоднішим,
Липи наповнюють запахом двір,
Сонце спускається нижче і нижче,
Золото сиплеться просто на світ.

Діти додому несуть свої м’ячики,
Парк засинає під спів комарів,
Тільки ліхтарики жовті, неначе свічки,
Світять крізь листя зелених садів.

Я повертаюся тихо додому,
День залишився позаду, як сон,
Та в моїй пам’яті досі солодко
Тане морозиво разом із днем.

І я знаю: коли стане похмуро,
Коли закружляє холодний туман,
Я згадаю цей сонячний вечір
І знову відчую тепло на губах.

Літо складається з простих дрібниць —
Морозива, сонця, фонтану й пісні,
І саме вони, непомітні на вигляд,
Найдовше живуть у пам’яті людей.