Акваторія

Любий читатчу, я повернулася.

    Сьогодні я прокинулась раніше ніж зазвичай. Мене розбудило приємне хвилювання. Сьогодні ми мали іти в басейн "Акваторія "

- Гануся, Гануся вставай дівчинко моя уже настав ранок!!! Нам же час збиратися до табору.

- Соломко ну дай мені поспати. Чого ти так рано встала? Чи ти вже скучила за тим красивим вожатим, як його, Даня здається?

- Сестричко моя, що ти таке кажеш? Щоб скучити треба хотіти побачити ту людину,-  Соломія лагідно посміхнулася. Краще давай купальники вибирати. Який мені брати суцільний чи роздільний: у суцільному видно яка худенька, а у роздільного колір мені пасує.

- Бери роздільний - ти і так худа, а я візьму суцільний.

- Ого все я нікуди не йду,- злісно сказала я

- Чого ти не йдеш?

- Ти подивися який у мене прищ на носі.

- Соломія візьми пудру і припудри прищик.

- Точно! Наша мама, здається, забула свою косметичку дома, пішли в кімнату мами пошукаємо там пудру. - Дівчата пішли в кімнату батьків.  

В просторій кімнаті з білими стінами зліва стояло велике ліжко, акуратно застелене, мама любила чистоту. З обох боків ліжка були нічні тумбочки з красивими невеличкими білими лампами.  Зправа під стіною стояв туалетний столик, білого масиву і позолоченою фурнітурою, на якому і лежала косметичка. Завершував композицію кімнати столик зі склянною вазою з польовими квітами. 

- Ось вона!, - радісно вигукнула сестра. 

- Дякую, дві хвилинки і я буду готова. - Я взяла пудру і пензлем трішки нанесла її на обличча. - Ну все я готова. 

Ми вийшли з дому на подвір'я і очікували нашу бабусю, я побачила, що у Ганусі на носі сидить оса.

- Гануся  завмри і закрий очі!- я замахнулася і зігнала осу, трохи зачепивши її маленький носик. 

- Ай больно, Соломіє, що ти робиш мені ж боляче.

- Ой вибач сестричко я хотіла врятувати тебе від оси.

-  Ех добре. Давай ходи вже в табір поки на мене ще щось не сіло.

Коли ми прийшли до табору все було звичайним. Діти шуміли, грали в різні ігри, спілкувалися з вожатими і волонтерами. Ось тільки я ніде не бачила Юлю, аж тут мене хтось почав смикати за рукав - це була вона власною персоною.

- Привіт, Де ти була? - зраділа я зустрічі.

- Привіт, я говорила з Остапом. Пам'ятаєш того хлопця з білим волоссям і голубими очима. - ніяково відповіла Юля.

- О-о-о так-так  я його пам’ятаю він такий, симпатичний. І про, що ви говорили? - поцікавилася з азартом я. 

- Я його покликала гуляти в суботу. - Відповіла не хотячи Юля.

- ОГО ну ти даєш і, що він,- підняла брови я.

- Він погодився, - спокійно з усмішкю на обличчі чказала Юля 

- О класно. То в тебе тепер є плани на вихідні. 

- Так 

Після бансів, ми сіли в автобус, який нас відвіз в "Акваторію". Приїхавши на місце, вожаті зареєстрували нас і усі пішли переодягатися. Я все ж взяла роздільний купальник і Юля теж такий тільки зелений. Коли ми вийшли з роздягальні ми наткнулися на Любчика і Даню. Вони були одягнуті у шапочки для плавання, плавки, сланці і з гарним настроєм, а це означало, що сьогодні буде гарний день адже останнім часомі він ще ніколи так не посміхався.

-О Соломко бери Юлю і мерщі у басейн,- сказав Любчик

- Я тут, ти хіба мене не помітив ? 

- А ви хоть плавати вмієте ?,- запитав Даня

- Ну Юля вміє, а я ні,- відповіла я за двох.

- Ну Соломко ти дивись буть обережніша, щоб мені недовелось тебе рятувати, - глозуючим тоном сказав Даня.

- Не бійся сьогодні я буду максимально обережна, щоб нікому не ускладнювати життя,- сказала я

     Я і Юля зайшли в залу з великим басейном. У воді вже було багато дітей і вожатих. Деякі утворювали умовну лінію. Відділяючи глибоку частину басейну від неглибокої. Я з подругою зайшла в басейн. Любчик і Даня грали в м'яч. Я повернула голову щоб знайти сестру. І тут я чую як мені в голову влучив м’яч. Я обертаюся, і бачу Даню який сміється.  Миттєво мене охопила злість і тоді я вирішила його провчити, почавши робити хвилі бризкати воду повсюди, яка летіла в сторону Дані. Тут до мене приєдналася Юля, а до нього Любчик. Я стала в умовний поєдинок з Данею, а вона з Любчиком.  А далі понеслась…

      Ми дурачилися як малі діти нам було дуже весело. І мені на секунду здалося, що у цьому басейні ми тільки у двох. Час від часу один з нас втрачав рівновагу, і падав у воду. І тут я раптом відчула різкий удар в скрню. Я повертаюся і бачу, що це Любчик. Я й не помітила, як вони з Юлею почали грати з м'ячем. 

- Ой як болить! - Я завмерла. В голові думки : Голова сильно боліла. Волейбольний м'яч плюс швидкість і сила удару. І хто взагалі бере волейбольний м'яч у воду. 

- Я зараз на секунду,- сказала і повільно вийшла з басейну. За правилами ми мали попереджати вожатих, що виходимо з басейну, та мені, це було не потрібно, бо я сказала своїй компанії у якій уже були вожаті. Я вирішила піти вмитися, тож побігла до туалету. Підійшла до раковини і холодною водою вмила обличчя. Піднявши голову, у дзеркалі, я побачила місце забиття, воно було червоним, уся права сторона. Та щей боліло. І тут я раптом чую якісь кроки…

      Це була Юля.

- Соломко, з тобою усе добре? Я бачила як тебе Любчик вдарив він дійсно не спеціально.

- Так я розумію, але мені від цього легше не стане. Голова просто розколюється. О Юля бачиш невже це кров!!!???

- Соломіє, візьми приклади до рани,- вона дала мені рушник змочений холодною водою.

- Дякую. Хоча думаю воно недуже допоможе, та все ж ще раз спасибі,- сказала я взявши рушник.

-Звісно допоможе промиє рану і воно холодне.

-Соломко ти як? Все добре? – запитав знайомий голос.

Я підняла голову догори і побачила Даню. У його очах можна було побачити хвилювання. Невже він хвилюється за мене? На декілька миттєвостей у мене перестала боліти голова. Коли він встиг зайти? Я не чула ні кроків, а ні коли відчинилися двері. Ні не може бути він тут бо вожатий. Напевно тому прийшов сюди.