Нічна гра

Наступного дня в таборі всі були дуже збуджені. Після обіду вихователі зібрали всіх дітей на великій галявині.
— Сьогодні ввечері буде велика нічна гра, — оголосив один із вихователів. — Команди повинні знайти прапор, проходячи різні завдання у лісі.
Діти почали радісно шуміти й обговорювати, як вони будуть перемагати.
Мія стояла поруч зі своїми подругами — Аліною, Ліною, Юлею та Софією. Вона трохи хвилювалася, бо її нога ще трохи боліла.
— Ти зможеш бігати? — тихо запитала Аліна.
— Не знаю… — відповіла Мія. — Але не хочу сидіти в палатці.
Увечері всі команди зібралися біля лісу. Ліхтарики світили у темряві, а повітря було прохолодним і тихим.
Макс підійшов до їхньої команди.
— Готові до пригод? — усміхнувся він.
Дівчата дружно кивнули.
Гра почалася. Команди почали бігти різними стежками в лісі, шукаючи підказки.
Мія намагалася йти швидко, але нога інколи боліла. Вона трохи відстала від подруг.
— Зачекайте… — тихо сказала вона.
У цей момент поруч з’явився Макс.
— Все нормально? — запитав він.
— Так… просто нога, — тихо відповіла Мія.
Макс трохи подивився на неї, а потім тихо сказав:
— Слухай… я не повинен цього робити, але…
Він показав їй маленьку стрілку на дереві.
— Наступна підказка там.
Мія здивовано подивилася на нього.
— Ти… підказуєш?
Макс тихо усміхнувся.
— Нікому не кажи.
Мія засміялася.
— Добре.
Вони разом дійшли до дерева, де була наступна записка. Через кілька хвилин їхня команда знайшла прапор першою.
Коли всі повернулися на галявину, вихователі оголосили:
— Перемогла команда Макса!
Дівчата почали радісно кричати й обіймати одна одну.
Мія подивилася на Макса. Він стояв трохи осторонь і тихо посміхався.
На мить їхні погляди зустрілися.
І Мія зрозуміла, що це літо стає зовсім іншим, ніж вона очікувала.