Чутки

Минуло кілька днів, і в таборі почали з’являтися дивні шепоти. Коли Мія проходила повз інших дітей, деякі тихо посміхалися або перешіптувалися між собою.
— Це вона… — почула вона одного разу.
— Та, що з Максом…
Мії стало дуже ніяково. Вона опустила голову і швидко пішла далі.
Того ж дня на галявині Макс проводив гру для всіх команд. Він поводився так, ніби нічого особливого не сталося: жартував з усіма, давав завдання, пояснював правила.
Коли Мія випадково зустрічалася з ним поглядом, він швидко відводив очі.
Мія відчула дивне відчуття всередині.
Невже він робить вигляд, що між нами нічого не було?..
Після гри всі розійшлися по території табору. Мія вирішила трохи пройтися, щоб заспокоїтися. Вона повільно йшла стежкою біля лісу.
Раптом вона почула тихий сміх за деревами.
Мія зупинилася.
Вона впізнала голос Макса.
Обережно підійшовши ближче, вона побачила його…
Він стояв поруч з однією дівчиною зі старшого загону. Вони щось тихо говорили, сміялися…
І раптом Макс нахилився і поцілував її.
Мія завмерла.
Серце різко стислося.
Вона швидко відступила назад, щоб вони її не побачили.
— Значить… ось як, — тихо прошепотіла вона сама до себе.
В голові одразу з’явилося багато думок.
Може, для нього це нічого не означало…
Може, той поцілунок був просто випадковим…
Мія відчула, як очі починають трохи пекти.
Вона швидко повернулася і пішла назад до палатки, намагаючись не думати про те, що щойно побачила.
Але вона ще не знала, що насправді все було не так просто, як їй здалося…