Новий наставник у палаці

Наступного ранку сонце м’яко освітлювало табір, і діти зібралися на галявині. Вихователі стояли в ряд, кожен із них тримав невелику стопку листочків.
— Добрий ранок, усі! — оголосив один із вихователів. — Сьогодні ми розділимо вас на групи і кожна отримає свого наставника. Листочки визначать, хто з ким працюватиме весь тиждень.
Діти з нетерпінням чекали, коли підійде їх черга. Мія трохи нервувала, стискаючи руки: вона не знала, хто їй попадеться. Поряд стояли Аліна та Ліна, жартуючи і підштовхуючи одна одну.
— Ось твій листочок, Мія, — сказала вихователька, протягуючи їй маленький аркуш.
Мія обережно розгорнула його і прочитала ім’я. Серце її трохи здригнуло: Макс. Вона не знала, хто це такий, але відчувала дивне хвилювання.
Пізніше, коли дівчата вже розпаковували речі в палаті, двері тихо відчинилися, і до кімнати зайшов знайомий хлопець.
— Привіт! — тихо сказав він.
— Привіт! — хором відповіли інші дівчата, усміхаючись і трохи сміючись з несподіваного гостя.
Хлопець підняв руки у дружньому жесті і продовжив:
— Мене звати Макс, і я ваш наставник на цей тиждень. Буду допомагати вам та стежити, щоб усе було добре.
Мія відчула, як щоки її миттєво спалахнули. Вона схопила маленьку плюшеву іграшку і затулилася за нею, намагаючись сховатися від сорому.
Дівчата тихо сміялися, а Макс лише посміхнувся, помітивши її збентеження.
— Не хвилюйся, Мія. З часом звикнеш, — тихо додав він.
Мія тихо промовила у відповідь лише:
— Добре…
Вона ще не знала, що цей хлопець буде супроводжувати її протягом усього літа і що його присутність зробить її пригоди ще цікавішими…